РОЗДІЛ 9: Дорога додому
Потужна піщана буря, яку підняв Сенді, повністю огорнула артефакт. Пісок заповнив кожну щілинку рухомого механізму, змушуючи шалений вихор повільно сповільнюватися. Фіолетове світло почало гаснути, поступаючись місцем звичному м’якому сяйву арени.
— Успіх! Енергетичний потік стабілізовано! Опір артефакту падає! — радісно заверещав Спраут, підстрибуючи на місці й засипаючи все навколо свіжими квітами.
— Працює! Малий, ти просто геній піщаних завіс! — вигукнув Леон, кидаючи останню карамельку у повітря і вправно підхоплюючи її назад. — Але нам краще поспішати, бо ця штука зараз зачиниться остаточно!
Тара зробила рішучий жест рукою, спрямовуючи залишки магічної енергії своїх карт прямо у центр порталу.
— Зараз, Сенді! Запускай зворотний імпульс! — скомандувала вона.
Сенді зібрав останні сили, різко звів руки й випустив фінальну хвилю піску та енергії. Артефакт видав гучний звук, схожий на довге клацання, і в ту ж секунду яскравий фіолетовий вихор розширився, затягуючи простір навколо.
Світ знову почав розсипатися на тисячі блискучих іскор. Нові друзі — Леон і Спраут — махали їм на прощання на тлі зникаючої арени, а навколо Сенді й Тари знову почав згущатися звичний, затишний запах пахощів, старих фоліантів і курних полиць.
Вони поверталися додому.