РОЗДІЛ 5: Несподіваний союзник

Після того як пастка залишилася позаду, трійця продовжила шлях через яскраві неонові сектори арени. Спраут весело катився попереду, розкидаючи навколо свіжі паростки трави, а Сенді ледь переставляв ноги, мріючи лише про те, щоб знайти хоч якусь м'яку купку піску для дрімоти.

​Але розслабитися їм знову не дали. Раптом згори, здійнявши хмару пилу та блискучих іскор, на стежку просто перед ними приземлився хтось дуже швидкий і балакучий.

​— Стій! Хто тут порушує правила гри?! — луןіг дзвінкий, енергійний голос.

​Поблизу них опинився бравлер у яскравому зеленому капюшоні, який тримав у руках кілька липких гранат. Це був Леон. Він лукаво посміхався, дивлячись на заспаного Сенді та робота з квітами. На секунду навіть здавалося, що він зараз зникне в повітрі за допомогою своєї невидимості, але натомість він просто зацікавлено опустив капюшон нижче.

​— Погляньте-но, кого занесло на арену! Сонний хлопчик у піжамі та... робот із клумбою? Ви серйозно вирішили влаштувати тут пікнік? — сміючись, запитав Леон, кружляючи навколо них.

​Тара миттєво зробила крок уперед, затуляючи брата, і виставила руку з картами, попереджаючи незнайомця не робити різких рухів.

​— Ми тут випадково, і нам зовсім не до жартів, — холодно й таємниче промовила Тара через свою золотисту маску. — Нам потрібен вихід звідси. Ти знаєш, де шукати портал?

​Сенді ледь розплющив очі й подивився на нового знайомого.

— Слухай, друже... Якщо в тебе немає з собою подушки, то краще не заважай мені спати, бо мої піщані бурі зараз розлетяться на всі боки, — пробурмотів він.

​Леон лише весело підморгнув, сховав свої гранати й раптом широко усміхнувся:

— Вихід, кажете? Знаю я одне місце, де ламаються правила і відкриваються такі портали. Але просто так туди не дістатися. Доведеться об'єднатися, бо на нас чекають неприємності!