РОЗДІЛ 1: Ласкаво просимо у хаос!

​Світ навколо Сенді розсипався на мільйони різнокольорових іскор, а потім різко змінився. Звичний запах пахощів і старих фоліантів у «Містичних диковинках» зник. Натомість у ніс вдарив різкий запах озону, свіжого попкорну та... катусів?

​— Сестро?.. — пробурмотів Сенді, заплющивши очі й намагаючись натягнути на голову свій фіолетовий нічний ковпак, наче ковдру. — Скажи, що це сон. Мені сниться найдивніший сон у моєму житті.

​— Це точно не сон, Сенді, — голос Тари звучав набагато ближче, ніж зазвичай. У її тоні вперше за довгий час проскочили нотки здивування.

​Сенді нехотя розплющив одне око, а потім і друге. Те, що він побачив, змусило його останні залишки сну випаруватися за одну секунду.

​Вони більше не стояли за прилавком магазину. Натомість вони опинилися посеред величезної яскравої арени, де навколо них кружляли дивні неонові куби, а просто неба літали якісь механічні зірки. Замість звичних полиць із кристалами, довкола височіли футуристичні декорації з яскравими пальмами, барвистими блоками та дивними вивісками.

​Здавалося, ніби вони провалилися всередину найбожевільнішої відеогри у світі.

​— Ого... — Сенді нарешті повністю підвівся, забувши про втому. — Це де це ми? Тут що, немає жодного нормального місця, щоб поспати?

​— Судячи з усього, артефакт, який ми отримали з Зіркової долини, виявився порталом до виміру Бравл-Арени, — Тара швидким рухом поправила свою золотисту маску і склала руки на грудях. Вона уважно оглянула нове середовище. — І схоже, ми тут не одні.

​У цей же момент неподалік від них щось голосно гукнуло, блиснув яскравий спалах, і з кущів розсипався дощ із золотих монет та енергетичних баночок. Земля під ногами злегка затряслася.

​Сенді тяжко зітхнув, змахнув рукою, піднімаючи невелику піщану хмаринку, і зрозумів одну річ: ця зміна точно не закінчиться за розкладом.

​— Ну добре, — пробурчав він, готуючись до бою. — Але якщо ми звідси виберемося, я спатиму цілий тиждень. Хто це там іде на нас?