Роздiл 3

— Ти вже виїхала? — Голос Вані звучав стривожено. — Повернись краще в квартиру, я пришлю когось за тобою. 

— З глузду з'їхав? — здивувалася Катя. Під'їхав автобус, але вона не хотіла пхатися у натовп, що ринув крізь відчинені двері. 

Катя поморщилася. 

— В тому районі вже другий труп. Їх вже в серію об'єднали. 

— А я тут до чого?

— Поки ні до чого. І хай би далі так залишилось, — різко відповів брат. — Мені так спокійніше. Повернись додому. 

— Бувай, автобус їде, — збрехала Катя і сховала телефон в сумку. 

Іван буде кричати, подумала вона і одразу ж на емоціях покусала губи. З одного боку його переживання були приємні, з іншого — інколи ставали нав'язливими. Так було практично кожного разу, як тільки в місті з'являвся якийсь маніяк, розгулювалася місцева гопота чи наркомани. Хай навіть вони не нападали на товстеньких брюнеток років двадцяти, а грабували офісних працівників напідпитку. І все одно, витримувати крики брата було важко — він знаходив таку кількість аргументів, що Катя відчувала себе школяркою, яку відчитують за провину. 

Автобус дійсно під'їхав, і, хоч він прямував іншим маршрутом, та все одно до метро, хоча й довше. Катя спокійно сіла, дістала телефон та почала перевіряти групи. Діти — комерційна група, дуже дорога: якась чергова зірка вийшла заміж за колишнього спортсмена-велосипедиста, який не дотягнув навіть до юнацьких розрядів, та забила весь інстаграм фотографіями їхніх дітей на роверах. Як і варто було очікувати, кілька розумних адміністраторів спортивних центрів підхопили модний тренд. З того ж інстаграма — модні дівчата і жіночки, які двадцять років тому вкололи в губи ботокс. Якщо діти виявляли щирий ентузіазм, то з дівчатами та жіночками Катя була не так тренером, як фотографом: гурт більше позував, ніж займався. І нарешті її дівчинки. Ця група забрала у Каті найбільше часу, тому вона мало не проїхала зупинку. 

Перш ніж увійти до метро, ​​вона написала Ваньці:

«Я можу попередити своїх?» 

І почала чекати відповіді. Іноді Ванька забороняв, іноді дозволяв. Зараз він навіть не побачив повідомлення — дві галочки залишалися сірими. Катя не стала чекати, спустилася в метро. 

Через похорон вона взяла перерву на кілька днів, але з завтрашнього дня мала повернутися до роботи. З ранку і до ночі робота забирала купу сил і часу, але Катя любила її і була переконана, що абсолютно правильно зробила вибір: вона не спортсменка, а тренер. Той, хто може і вміє мотивувати на здійснення тих, хто здатний. 

Катя сама була здатна. І спочатку переживала, коли зрозуміла — ось вона, її стеля, і вище вона не стрибне, хоч би скільки старалася. Потім, коли їй дозволили працювати в Іспанії, вона знічев'я зайнялася тренерством і несподівано зрозуміла, що отримана в інституті спеціальність приносить їй набагато більше радості, ніж власні досягнення. Катя бачила потенціал, вміла правильно налаштувати своїх підопічних, для кожного підбирала і потрібні тренування, і слова. Анка, її улюблениця, потребує змагань у щадному режимі та впевненості в тому, що вона найкраща, Оксанi потрібно давати максимальні навантаження і постійно ставити когось у приклад. До когось підхід знайти ще складніше — то напад самопаплюження, то корона, яку дрючком не збити. Але дівчатка впевнено йшли на добіркові змагання — вони мали Катю замість дітей. «Я мати-героїня», — сміялася вона. 

Небажання Каті мати дітей спричинило розлучення. Незважаючи на те, що вона із самого початку заявляла — вона не збирається народжувати, чоловік до останнього вважав, що вона схаменеться, увійде у вік, надивиться на інших матерів, але ні. Іспанія їй все одно набридла. У країні почав розвиватися спорт, і Катя повернулася на батьківщину, переховуючись за прізвищем чоловіка та уникаючи таким чином усіх неприємностей у вигляді можливого переслідування журналістами чи нечастими фанатами велосипедного спорту. 

«Поки рано». 

Ванька був лаконічним. Це означало, що справді трапилося щось серйозне, але Катя не стала передзвонювати і турбувати його. Поки він не привезе до батьків Ларку з дівчатами, можна вважати, що він перестраховується. 

Наступного ранку Катя ліниво перевірила новини — нічого, жодної згадки про маніяка та напади, — і забула про Ванькове попередження. 

Поліція теж могла помилятися — ніхто не застрахований від надто поспішних висновків. 

І про дзвінок Жоржини вона забула — попереду були добіркові, на які могли потрапити лише дві її дівчинки, і треба було працювати так, щоб не вбити атмосферу в команді, не посіяти ворожнечу випадково кинутим словом. У спортсменів конкуренція може призвести не до простих загроз, і Катя найменше у світі хотіла стати мимобіжною причиною чужого лиха. Для інстраграмних красунь та малечі потрібно було знайти тренера на заміну, проконтролювати всю адміністративну роботу — випадки, коли у спортсмена виявлявся простроченим паспорт чи не встигали оформити візу, теж були нерідкісними, і Катя не довіряла організаторам, воліючи все перевірити особисто. 

Шалена гонитва припинилася лише в Інсбруку. Зранку Катя повинна була перебратися в готель ближче до треку, зараз вона дозволила собі провести ніч у прекрасному «Гранд Готель Європа», перед цим піднявшись на підйомнику на неймовірну височінь. Гори трохи привели її до тями, і вона навіть не одразу зрозуміла, хто і звідки їй телефонує.