РОЗДІЛ VІ. ЗАПОВІДІ ТА ПРАВИЛА ОБОВЯЗКОВІ ДЛЯ ХРИСТИЯНИНА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОБСТАВИН

Існує ряд обов’язків, які покладаються на християнина, не тому що він християнин, а тому що він займає те чи інше положення. Тобто, відносно певного положення у земному житті та відносно відповідних стосунків з іншими. Тому ці обов’язки називаються відносними. Крім того їх можна назвати взаємними, бо залежать вони від обопільних відносин.

Стосуються ці обов’язки статусу християнина в сім’ї, в Церкві, у суспільстві. Та являють собою ніби підґрунтя в виконанні обов’язків незалежних від обставин.

Тема 1. Обов’язки сімейні.

Сім’я – це є мале суспільство, яке, під одним главою, узгодженим керівництвом різних діл, влаштовує свій зовнішній благоустрій для внутрішнього. Зазвичай її складають батьки та діти, іноді з іншими родичами та слугами. У цьому відношенні ми маємо загальні обов’язки усієї сім’ї і взаємні обов’язки рідних членів сім’ї.

А) Загальні обов’язки всіх членів сім’ї.

1. Обов’язки глави сім’ї. Глава сім’ї, хто б ним не був, повинен взяти на себе повну турботу про весь дім, у всіх його частинах та мати невсипну опіку про нього, усвідомлюючи себе відповідальним перед Богом та людьми за його добро, або зубожіння. Як у своєму лиці глава являє весь дім, так дістає через нього ганьбу, чи похвалу, за дім свій скорбить, або ним радується. Турбота глави, в частинах свого дому, має бути звернута на наступне:
   1. На розсудливе створення міцного і повного хазяйства, яке полягає у тому, щоб всі у всьому могли, в корисних межах, задовольнити свої потреби, мати життя безболісне та небідне. У цьому життєва мудрість – чесна, Богом благословенна. Глава керівник діл, він вирішує, що коли почати, кому що зробити.
   2. Духовні справи теж на ньому. Головне тут – віра і благочестя. Сім’я – це мала Церква. Глава сім’ї – глава цієї Церкви. Він повинен берегти чистоту її. Спосіб та час молитов теж на ньому: визнач їх та підтримуй. Просвітництво сім’ї у вірі теж на ньому, релігійне життя кожного на ньому: напоуми, укріпи, стримай.
   3. Порядкуючи все однією рукою в сім’ї, іншою повинен діяти зовні. Одним оком в сім’ю, іншим зовні. Бо сім’я стоїть за ним. Суспільство звертаючи увагу на сім’ю починає з нього. Всі справи з суспільством на ньому. Він повинен знати і що потрібно, і як це зробити.
   4. Нарешті, на ньому лежить обов’язок зберегти сімейні традиції, як передані та і встановлені ним, тримаючи в сім’ї дух і звичаї предків. Та пам’ять про них передавати з роду в рід. Кожна сім’я має свій характер, нехай він залишиться і збережеться, в союзі однак з духом благочестя.
2. Вся сім’я – всі члени її повинні:
   1. Мати главу сім’ї, не залишатись без неї, ніяк не дозволяти, щоб їх було дві, чи більше. Цього вимагає звичайний здоровий глузд, бо благо їх же самих інакше не можливе.
   2. Коли є глава, у всьому підкорятись, не вносити своїх розпоряджень. Самовільно не розпочинати нічого, та не полишати наказаного.
   3. Між собою жити у міцному мирі та згоді, в союзі сердечному, бо розгалуження сил розслабляє і зупиняє успіх.
   4. З цього миру і взаємна допомога, і взаємосприяння: ти тому допоможи, а той тобі.
   5. Виходячи у суспільство, не повинно виносити бруду з сім’ї. Зовнішні нехай знають тільки зовнішнє. Що буває в сім’ї, те має бути для дому священною таємницею.
   6. Потрібно і словом і ділом захищати честь свого дому. Самому не поганьбити ні ділом недобрим, ні словом злим. Коли ж чуєш щось – захисти. Чисте і благочестиве життя всіх удів сім’ї, всіма знаєме і всіх з повагою і довірою направляєме до них – це є та честь дому, що Богом благословенна.

Б) Окремі обов’язки різних членів сім’ї.

1. Обов’язки подружжя:
   1. Загальні. Від подружжя – щастя земне і навіть спасіння у вічності. Тому до подружжя потрібно підходити не легковажно, а з острахом та обережністю. Вдалим одруженням благословляє Бог, тому:
      • Будь благочестивим, відданим Богу, молись, щоб сам Він знайшов тобі половину, бажану Йому та корисну тобі.
      • Шукаючи подружнього союзу не переслідуй дурних цілей, чи пристрасних втіх, чи користі, чи марнославства, а тільки ту ціль, що визначена Богом – взаємна допомога у земному житті за ради небесного, в славу Божу та благо інших.
      • Коли знайшов, то прийми як дар Божий з вдячністю та любов’ю і пошаною до самого дару. Щоб молода пара стала церковним подружжям, малою Церквою, єдиним цілим, необхідно Боже благословення. Бо тваринний союз людей є дикість у мороку. Природні, тваринні зв’язки – рвуться, а благодать непереможна. Самовпевненість усюди небезпечна, а особливо отут. Тому, смиренно підступи з постом та молитвою до таїнства. Поєднані благодаттю стали одним тілом та однією душею. Звідси починаються наступні обов’язки: міцна любов, непристрасна, але чиста і твереза, виявляєма всередині взаємною прихильністю і живою участю, як і швидким та рухливим співчуттям, а на зовні, взаємним сприянням, згідно з яким, де око та рука одного, там і іншого. Звідси витікає: мир нерозривний і згода непорушна, що може запобігти невдоволенню і швидко усунути його випадкове виникнення; довіра, в якій кожен без сумніву може покластись на іншого, чи то стосовно таємниць, чи доручень. Вінець же всього подружня вірність, збереження першої умови союзу – і душею, і тілом належати тільки один одному. Чоловік не свій, а дружини; і дружина не своя, а чоловіка. Вірність насаджує довіру; невірність, якщо навіть її тільки припустити, народжує підозрілу ревність, вона відганяє спокій і згоду, і руйнує сімейне щастя. Не ревнувати – святий обов’язок, але разом з тим і подвиг, чи випробування для подружньої мудрості та любові. Бо тут завжди вмішується самолюбство, яке і вимагає винятковості, і боїться за неї. Воно тут дуже смішне і озброюється саме на себе.
   2. Окремі обов’язки в подружжі. Чоловік глава дружині, звідси витікає, що чоловік:
      • Має мати і являти свою владу над дружиною, не принижувати себе, віддаючи свою владу через слабохарактерність, або страсть, бо це ганьба для чоловіка. Тільки ця влада має бути не деспотичною, а любовною. Мати дружину за подругу і сильним коханням заставляти її бути покірною собі.
      • У всіх справах своїх рахувати її першою, найвірнішою та найщирішою порадницею, першою довіреною особою у таємницях.
      • Повинен дивитись за нею, турбуватись про її розумову та моральну досконалість, поблажливо і терпеливо відсікати недобре, невиправне ж у тілі, чи характері переносити благодушно і благочесно.
      • Але ніяк не дозволяти собі розбестити її своїм недбанням та вільністю. Чоловік – є вбивцею, якщо сумирна, тиха стає у нього розсіяною, норовистою, страху Божого немаючою.
      • Однак, збереження моральності не є перепоною для задоволення бажання дружини тримати себе пристойно і мати спілкування з іншими людьми, хоча не без волі на це чоловіка.
   3. Окремі обов’язки в подружжі. Жінка з свого боку:
      • Має у всьому слухатись чоловіка, усіляко характер свій схиляти до його характеру та бути йому повністю відданою, щоб ані ділом, ані думкою не розпочинати нічого без його волі.
      • По цьому, вірно виконувати всі його розпорядження, поради, вказівки,  і навіть до думки не пускати, що колись стати на своєму, взагалі ні у чому не бажати і не показувати главенства.
      • У випадку незгоди бути поступливою і терпеливо переносити все, що виявиться всупереч своєму характеру, інакше не збережеш сімейного миру.
      • Однак це не відбирає у неї обов’язку турбуватись про благочестя чоловіка. Своєю мудрістю і впливом вона може змінити його характер, якщо він навіть невиправний. Аж ніяк не має залишати його в недбалості, а скільки є розуму і сил, діяти на нього ніби рятуючи з вогню його власних страстей.
      • Для цього необхідно саму себе прикрашати переважно чеснотами, а зовнішні прикраси мати як щось стороннє, від чого легко відмовитись заради поліпшення зовнішніх справ, якщо цього вимагають обставини.
      • Нарешті пам’ятати, що на її долі клопіт домашніх справ, хоча й тільки виконуючий. Її борг – виконувати призначене, бачачи якусь розладнаність, сказати і відновити, або замінити.
2. Обов’язки батьків та дітей.
   1. Обов’язки батьків. Чоловік і дружина в обов’язковому порядку мають бути батьками, тобто, мати дітей. Діти – це мета подружжя, хоч і не єдина, але разом з тим глибоке джерело сімейних радостей. Тому одружені зобов’язані:
      • Очікувати дітей, як великий дар Божий, і молитись про це благословення. Бездітне подружжя дійсно являє собою щось обділене і ображене, хоча іноді це буває з особливих намірів Божих.
      • Очікуючи в молитві вони повинні себе приготовити до прийняття дару, щоб бути добрими батьками, добрих дітей. Для цього зберегти подружню цнотливість, тобто, тверезе відчуження від похітливості і хтивості; зберегти здоров’я, бо воно є невід’ємним успадкуванням дітей – хвора дитина, що за радість? Зберегти благочестя, бо як би не виникали душі, все ж вони у прямій залежності від чистоти серця батьків і характер батьків іноді дуже яскраво відбивається на дітях.
      • Щоб виховати Богом дану дитину потрібно мати достаток і турбуватися треба про це заздалегідь, не тільки на тепер, але й на майбутнє.
        1. Коли вже Бог дарує дитину батьки зобов’язані:
      • Радуватись і завдячувати Богу, що людина родилась у світ. Що на вас Він явив Своє перше благословення (Бут. 1, 28). Прийміть дитя як з руки Божої.
      • Поспішіть освятити дитя церковними таїнствами. Духовно-тілесні сили готові ще прийняти любий напрямок. Накладіть на них печать Божественного Духа. Закрийте дитину огорожею Божественною, непроникну для темної сили.
      • Освячене в таїнствах дитя оберігайте своїм постом, як святиню, не ображайте Духа благодаті і Ангела Охоронця, прикрившого колиску, своїм невірством, недотриманістю обов’язків, немиролюбством.