РОЗДІЛ ІІ. МОРАЛЬНО-ХРИСТИЯНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Моральна, християнська діяльність визначається умовами моральності християнських дій, народженням морально-християнських дій та правилами визначення морального достоїнства християнських діл.

Тема 1. Умови моральності християнських дій.

Ці умови наступні:

а) самосвідомість;

б) вільна самодіяльність.

Самосвідома людина – це лице, яке має повне усвідомлення своїх вчинків, думок та бажань. Тобто, знаходиться при здоровому глузді, дії такої людини мають моральну оцінку. Якщо ж людина не при своєму розумі, дурнувата, то її дії втрачають моральне значення.

Аналогічно християнська самосвідомість. Вона є усвідомленням себе рабом христовим. Без цього усвідомлення дії людини втрачають характер християнських дій, стають просто суспільно-моральними.

Преосвященний Тихон залишив своїм чадам заповіт: «Держи в своїй пам’яті, що відрікся ти сатани через своїх хресних батьків в святому хрещенні і обіцявся служити Христу тричі. Пам’ятай це завжди».

Але крім усвідомлення, щоб дії можна було б вважати християнськими та моральними, треба щоб при виконанні їх людина володіла свободою, вільно діяла без примусу, чи вимушеності – це і є вільною самодіяльністю. В людському кровообігу людина не має свободи, вона не може зволяти чи не зволяти цьому процесу. В ділах зовсім інше, людина вільна зволяти, але бувають випадки коли вона вимушена щось зробити і ця дія не буде вважатися християнською поки християнин не дасть на неї своєї згоди. Таким чином ці діла вибираються ним і робляться своїми. Так само як гнів, виникає незалежно від людини, але коли вона дає згоду, то гнів стає своїм для неї і людина гнівається.

Тема 2. Народження морально-християнських дій.

Святитель Феофан Затворник виділяє чотири пункти в здійсненні християнського діла:

а) усвідомлення в ньому волі Божої;

б) схилення на нього своїх волі та серця;

в) молитва про поміч в його здійсненні;

г) не бачення його та інших своїх добрих діл.

Додаток.

а) Така діяльність всього життя християнина повідомляє характер обачної уваги до своєї внутрішньої та зовнішньої поведінки, і разом з тим дбайливої боязливості, не робити б чого проти волі Божої. Сміливість взагалі всіма Святими Отцями визнається початком відхилення від правильного духовного шляху. Чому вони радять підтримувати постійну страхітливу турботу о добрі. (Є поради совісті неправдиві – scrupulosa, скрупульозні; не про це тут йде мова, то хвороба совісті).

б) Між іншим є особлива для кожної душі всепереможна думка, яка одразу переборює впертість волі. Потрібно знайти її, щоб правити нею, як кермом корабель своєї душі.

г) Якщо на якомусь не будь із показаних пунктів душа що не будь присвоїть собі, то це буде перепоною для утворення істинного доброго діла. Із цього виникне примара добра.

Тема 3. Чим визначається моральне достоїнство християнських діл.

Моральне достоїнство християнських діл визначається:

А) предметом;

Б) ціллю;

В) обставинами.

А) Предметом в моральних ділах є:

1. обов’язки, або заповіді;

2. поради;

3. діла байдужі.

1. Обов’язки, або заповіді.

На них є печать волі Божої. Якщо в зовнішньому світі цій волі не може ніхто противитися, так і у внутрішньому світі душі має бути мовчазне підкорення Божественній волі.

Обов’язки християнські мають свої відтінки:

Перший відтінок – це їх походження. Так є обов’язки закладені з народження в совісті, назвати їх можна природними.

А також є обов’язки позитивні, такі, які вже накладаються на совість і стають в ряд її обов’язків.

Із позитивних – виділяються божественні безпосередні: одкровення Господа Ісуса Христа, писання апостолів; все це в Святому Письмі та переданні Церкви. Та виділяються божественні посередні: постанови Вселенських Соборів; а також людські обов’язки – церковні та громадянські.

Особливе місце серед обов’язків має звичай, тому що так спокійно та не примусово відчуває себе в них людська душа. Вони мають бути для нас священними, від цього залежить стійкість нашого життя в вірі. Відірвавшись від них людина мотається як вітром. Святитель Феофан Затворник пише, що розбещуючий себе в серці та розумі завжди майже починає з нехтування звичаїв. Але треба мати на увазі, що вони можуть бути протилежними безпосереднім та посереднім обов’язкам, в такому разі їх треба відкинути. Їх треба завжди відрізняти від Закону Божого та закону церковного.

Другий відтінок – це їх внутрішній склад. По відтінку відрізняються ще на умовні та безумовні. Безумовні відносяться до всіх християн, а умовні тільки до священнослужителів, монахів, чи до сімейних.