Мала доперла. В чергове закортіло побавитись. Вирішила здійснити перевірочку. Прописала сценарій та пішла в люди…
- Про «злюкопустера» чули? – закинула першу сітку.
- Як? Та по телевізору вчора гуділи, що вчені десь відкопали нову істоту. Досліджують, чи земна, чи все ж таки звідкілясь приперлась до нас, - вже сплітала як має бути серед тих, хто просто хіхікнув чи цілком втратив власну концентрацію та зосередився на вивченні теми «злюкопустер незвичайний».
Мала трішки вміла поширювати інформацію. Вузьке коло вже було опрацьоване. Переходила на новий рівень власної перевірочної гри. «Злюкопустер» оживав, обростав характерними рисами, вусами, печінками та відсутністю серця чи мозку.
За двадцять один день маленьких кроків в поширенні різноманіття версій щодо паскудної істоти вже та сама мала отримувала результати своєї діяльності: інші створювали статті, аудіо- та відеоматеріали впливу на мозок простого смертного.
Ілюзія цілком ожила. Особи з підприємницькою жилкою вже навіть заробили перші копійки за поширення образу того самого гідника чи негідника.
Тепер мала точно знала, що її «злюкопустер» матеріалізувався. Хай йому грець.
Знову перехід на новий рівень гри. Його завдання – знищити ілюзії на кшталт того «шмустера», «брюстера», «хрюстера», котрі чомусь й колись матеріалізувались в її власному житті…