7 частина

—У'являєш хто батько нашого Вадима.
—Та хто!?
—Наш охоронець.
—Як!?
—Ну я прийшла до Марії Степанівни кажу я по телефон взяла телефон а вона каже а у батька вашого Вадима вт підпис взяли я запитала а хто його батько вона сказала що Ігор Валентинович.
—Огооо! 
—Та да! — сказала Настя.
—Пішли на каток? 
—О ходімо в нас якраз є десь годин 2-3
Ми помчались на каток ми там не було давненько. Взимку там багато людей але восени є невеличке приміщення де лід також холодненький та ідеальний щоб кататись. Ми швиденько перевзулись та побігли. І ось я вже на катку давно непочувала себе такою щасливою. Ми катались та говорили з Настею як тут як з кимсь зіткнулась та впала. Я відкрила очі щоб подивитись хто там як тут побачила ну оту дівку що Вадима.
—Ой вибач я випадково в тебе врізалась просто я тільки вчилась кататись а зупинятись ненавчилась
—Та нічого. — я посміхнулася.
—Мене доречі Єва звати, а тебе як?
—Я Таня.
—Дуже приємно.
—Може тобі допомогти навчитись кататись?
—Так якщо тобі неважко.
—От і добре давай руку підніму тебе.
Ми піднялись поки Настя каталась з якимось хлопцем. 
—А куди ти тоді зникла в кафе?
—Та я від хвилювання побігла додому. — сказала Єва
—Та навіщо хвилюватись все ж добре.
—Ну тож я.
Ми катались ще годинку і ось Єва впевнено ковзає
—Єв а ти сама на каток прийшла?
— Та ні з Вадімом але він десь зник а я сама залишилась ото так він обіцяв навчити мене кататись а потім зник. 
—Ну нічого ти зустріла мене і всерівно навчилась кататись.
—Так дякую тобі Тань! — Єва мене міцно обійняла ми ще трішки покатались як тут почулось.
—Єва де тебе чорти носять?
—Вадим ну пробач.
—Через 5 хвилин щоб стояла готова біля виходу. 
Вадим поїхав а Єва ще була зімною ми обмінялись контактами та пішли. І ось обидві готові ми попрощались та пішли. На катку Насті давно небуло як тут прийшло повідомлення.
Настя:
Вибач мене вже як годину немає пробач можливо ти мене шукала я поїхала з Юрою а тобі забула сказати в слідчий раз покатаємось.
Я вимкнула телефон пішла додому сама. Так проходив день за днем і ось уже кінець п'ятниці я йду додому Настя захворіла то я додому ходила сама. 
Почався дощ то я побігла додому. Але всерівно промокла. Я переодяглась та побігла на кухню до мами.
—Ммм як смачно пахне що готуєш? — я поцілувала її в щочку.
—Я готую піццу.
—Я також хочу тобі допомогти.
—Добре донечко на ось поріж: помідор, перець, гриби, ковбасу та сонечко потреш сир.
—Добре мама. 
—Що там в школі?
—Все добре.
—Це звісно добре. 
—Мам а коли тато приїде?
—Мила десь через півгодини, а ти щось хотіла?
—Та ні просто цікавенько. 
—Зрозуміло.
Ми й далі готували піццу. І ось наш шедевр готовий. Мама з татом вечеряли я зробила всі водні процедури увімкнула гірлянду включила улюблений фільм пила колу та їла піццу. Раптом зайшов до мене тато. 
—Донечко ми завтра з мамою їдемо до нашого друга сім'ї може ти з нами?
—Та ні тато я може завтра попрошу щоб Єва прийшла.
—Що за Єва?
—Нова моя подруга просто Настя захворіла то я її завтра провідаю а на вечір запрошу Єву. 
—Добре донечко. Ми завтра зранку ще будемо їхати в магазин тобі може щось купити.
—Я ще незнаю я вам завтра зранку скажу.
—Добре ну то я пішов. Надобраніч мила.
—Надобраніч. 
Тато вийшов а я далі дивилась фільм та їла піццу. Як тут в мене задзвенів телефон там було написано.....