Післяматчева прес-конференція

Усі акредитовані на фінал журналісти почали атакувати приміщення, де мала проходити післяматчева прес-конференція, одразу після закінчення матчу. Усі боялися, що місць для всіх не знайдеться, бо на таку знакову прес-конференцію прийдуть не лише всі акредитанти, а й різного роду «блатні», наприклад, тренери інших команд чи вищі футбольні чиновники зі своїми дружинами, сестрами, братами тощо.

На цю, як ні на яку іншу прес-конференцію, охочих потрапити виявилося більше за немислиму цифру. Організатори, бачачи таку ситуацію, вирішили оперативно поміняти адресу прес-конференції, і знайшли зал, що містив понад тисячу осіб неподалік стадіону.

Всім зацікавленим насамперед журналістам було повідомлено про нову адресу. До призначеної години зал був заповнений. Ніколи в історії футболу прес-конференція не проходила в такому величезному залі, який, напрочуд організаторів, виявився заповненим до краю.

Організатори вирішили зняти ліміт на присутність «блатних», але за умови, що вони позбавляються права, ставити будь-які питання.

    Після вступних слів організаторів прес-конференції, учасники розпочали тему своїх зборів – питань до запрошених тренерів.

- А зараз, шановні панове журналісти, я передаю слово головному тренеру збірної України Кирилу Гоголю, який відповість на ваші запитання - ведучий повернув голову у бік Гоголя і жестом руки, що вказує на мікрофони, запросив українського тренера до готовності відповідати на запитання журналістів.

Всім акредитованим журналістам, які були присутні на прес-конференції, роздали таблички з номерами, щоб не уточнювати жестами, кому надається можливість, поставити своє питання.

- Другий номер, будь ласка, ВВС - ведучий запросив до питання худого високого чоловіка в окулярах з кучерявими пасмами чорного волосся, представника британської мовної корпорації. Він був у білій сорочці без краватки і з закоченими по лікоть рукавами

- Усім доброго вечора! Хоча він добрий не всім. У мене просте запитання до вас, пане Гоголь:

– Все, що ми бачили, це неможливо. Що це було?

Вислухавши запитання, Кирило провів широко розставленими пальцями по своїй густій шевелюрі.

- Приношу вибачення автору питання всім присутнім, але на ваші запитання є, кому відповісти. Я маю лише опосередковане відношення до побаченого вами на футбольному полі.

Переадресовую це питання, як і всі наступні, на нашу адресу, своєму Вчителю та головному винуватцю успіху збірної України. Будь ласка, Олександре Васильовичу!

Чубенко, який сидів ліворуч, звичним рухом, підтягнув окуляри, ввімкнув свій мікрофон і уважно оглянув простору залу, в якій зібралося не менше двох сотень журналістів, за винятком інших.

На прес-конференцію, згідно з регламентом, було запрошено головних тренерів команд-учасниць матчу, а також гравця, визнаного найкращим футболістом у цій грі. Таким гравцем виявився Іван Бондаренко, який сидів ліворуч від Чубенка.

Як виняток, додатково, міг бути запрошений і один з тренерів команди, але помічники головного тренера, тим більше, із загальних питань, не могли бути в принципі особою, яка цікавила б журналістів.

Тому Чубенку було відмовлено у запрошенні, але коли Гоголь заявив, що без Чубенка він не прийде, то організатори прес-конференції змушені були погодитись, оскільки саме підприємство опинялося під загрозою. Адже головному тренеру німців стало погано, а другий тренер це була не та особа, яка була б цікавою журналістам.

Але німці, будучи людьми законослухняними, відправили на поталу представникам ЗМІ другого тренера команди. Насправді ніякого розтерзання не було, оскільки журналістів цікавив не так ігровий провал збірної Німеччини, як феєрична гра українців.

Навіть у цьому післяматчевому розкладі проглядався режим максимального сприяння для Чубенка. Відсутність головного тренера збірної Німеччини та відмова Гоголя бути присутніми на прес-конференції призвели б до неминучого зриву заходу, і його організаторам явно не привіталося б.

Скандал був би світовий.

- Добрий вечір, шановні панове. Насамперед хочу побажати головному тренеру збірної Німеччини якнайшвидшого одужання. У клініці, куди його доставили, діагноз відмовилися повідомляти, але запевнили, що за кілька днів їхній пацієнт відновиться.

Я і вся наша команда, пробачте за повторення, бажаємо йому якнайшвидшого одужання. Впевнений, що всі присутні тут приєднуються до нашого побажання. Повернуся до питання.

Що це було? Формально це була гра між збірними України та Німеччини. Насправді ми зі збірною Німеччини не грали – зал відреагував галасливим придихом, що нагадував вигук "АХ!". З різних місць зали спонтанно звучало питання: "А з ким ви грали??".

Приношу свої щирі вибачення збірній Німеччини та всім німецьким уболівальникам. З одного боку, ми могли виграти з різницею в три, максимум чотири м'ячі, і цього було б достатньо.

Виходить, знаючи свою ігрову перевагу, ми свідомо принизили збірну Німеччини? Ні це не так. До речі, користуючись нагодою, хочу відзначити чудову гру німців.

Їхнім уболівальникам можна і потрібно пишатися своїми улюбленими футболістами. Вони – гідні фіналісти турніру.