Найщасливіший день у житті Чубенка

Через дві години після виходу Гоголя із засідання президії національної федерації керівництво «Беркуту» дізналося, що футбольні чиновники, які брали участь у засіданні, не стали ризикувати і перенесли питання затвердження складу національної збірної на засідання найвищого органу федерації футболу України – конгресу.

Друга половина дня, коли засідала президія і весь наступний день були найнапруженішими в роботі керівництва «Беркуту». Наступного дня після засідання президії усі спортивні газети та інші провідні ЗМІ країни вийшли із сенсаційними заголовками: «Беркут» обіцяє привезти в Україну Кубок світу!», «Деревинський хоче осідлати успіх «Беркуту» на національному чемпіонаті», «Півфінал – мрія Дубенка , а Гоголя – Кубок світу».

Нашуміли ЗМІ по-дорослому. Лумельський, окрім активності тих ЗМІ, які симпатизували «Беркуту», попрацював через своїх співробітників, колег та бізнес-партнерів з іншими представниками ЗМІ, зацікавивши їх різними способами. Тут було вже не до правил та норм.

На кону був успіх України, і керівництво «Беркуту» використало всі можливі та немислимі можливості, щоб розвинути скандал навколо затвердження складу збірної до піднебесного рівня. Їм це вдалося зробити.

Шум був такої сили, що учасники конгресу вже розуміли, яким має бути результат голосування. Незважаючи на те, що у керівництва федерації позиції в конгресі були міцними і не могли віщувати несподіванок, останні ці самі несподіванки все ж таки здійснили свій візит високим чиновникам федерації.

Голосування закінчилося на користь «Беркуту» хоч і не з великою різницею – лише у двадцять голосів. У день голосування Лумельський відлетів до США у своїх бізнесових справах разом із Сорочинським.

Чубенко, як тільки дізнався про результати голосування конгресу, зателефонував своїм учням та Петрові Пашко, запросивши їх усіх до затишного грузинського кафе «Мацоні» на Русанівці.

Коли спиртне було розлите по келихах, Чубенко підвівся і оголосив свій тост:

- Хлопці, ви вже вибачте мене за довгий тост, але мені треба виговоритись, а не просто випити за успіх. Тож потерпіть пару хвилин – всі схвально кивнули головою.

– Сьогодні – найщасливіший день у моєму житті. Чому найщасливіший? Тому що цього дня було знищено останню перешкоду на шляху до успіху.

Зараз реалізація мрії мільйонів уболівальників у наших – розумієте мене, хлопці? - У наших руках!

Мине місяць-півтора, і ми з вами дізнаємося, наскільки ефективна наша футбольна філософія, яка досі мала статус сектантської, тому що ніким всерйоз не сприймалася, наскільки велика міць логіки, якої ми неухильно дотримувалися, наскільки ефективна віра у правоту наших ідей.

Користуючись нагодою, я низько кланяюся, хлопці, всім вам, нескінченно вдячний Лумельському, Сорочинському у їхній роботі на наш успіх. Без вас нічого не було б. Мої ідеї так і померли б на аркушах паперу, де вони були роздруковані.

Я щасливий не лише з цих причин. У мене з'явилися послідовники, учні у вашому обличчі. А це означає, що реформам у нашому футболі бути!

Про світовий масштаб я не говорю. Це справа світу, як реагувати на наші погляди та нашу футбольну ідеологію.

Я своєю рукою незабаром закиплю коньяк у своєму келиху. Аж надто довго я кажу. Хлопці! Я п'ю за успіх нашої команди! За перемогу!

- За перемогу! – всі учасники застілля дружно підхопили вигук Учителя, музично оформивши його дзвоном келихів.