Глава 6: Сталевий Щит – посланець надії!

      За всю історію "Марвел" та "DC" було придумано тисячі супергероїв. Усі вони мали свої особливості. Дехто вмів літати до зірок, дехто міг лазити по стінах, хтось просто, корчив дурня. Були навіть такі, які взагалі не мали суперздібностей.

     Усіх цих героїв об'єднує одне – вони геть усі вигадані! Звична для людини річ – мріяти про кращу версію себе. Але зазвичай вони не виводять мислення за межі мрій.

     Хай там як, а 2014 року Землю відвідали прибульці. Звісно, вони досить сильно налякали усіх нас. Хоча наче б то ворожих дій не вчиняли. Але й на контакт не одразу вийшли.

     Налаштуватись на хвилю їхніх інформаційних сигналів змогли лише через пару діб кілька найясніших розумів планети. Завдяки великій кількості головного болю, витрачених нервів та зусиль, вони навіть зуміли так сяк встановити мову для спілкування із прибульцями, що зацікавились людством.

      Опісля представники членів ООН провели таємні переговори, в ході яких (за їхніми словами), іншопланетяни погодились укласти із нами союз, і поділитися якоюсь часткою технологій.

      Хоча деякі скептики вважають, що інопланетяни просто насміхалися з нас, як ті люди, що вдають, наче розмовляють зі своїми тваринками, і дарують їм усілякі іграшки, а ні про який дійсний союз мови йти не могло. Серед тих скептиків був і я.

     Але прибульці полетіли, залишивши нам кілька відносно простих зразків своєї техніки, (які, в тім, сильно просунули нашу науку), а також цілу купу знань, які вони й не сподівались що ми зрозуміємо, бо коли ти жартома розповідаєш своєму коту про власну роботу, ти не очікуєш, що він завтра зрання виголений, в акуратній сорочці й на задніх лапах піде туди із тобою, правда ж?

     Отож політична система, правосудна, місцями релігійна, а у деяких країнах і освітні системи тепер перебудовуються під інопланетні стандарти. І дуже не у багатьох країн, будівництво пішло як слід.

        Через поспіх, у більшості куточків нашої любої планети почався гармидер. Дехто навіть почав віщувати,  що ця перебудова у кращому разі просто не вдасться, а інші казали, що це і є кінець світу!

           Але, як ніколи вчасно, із неба спустився ще один прибулець. Він мав феноменальні здібності (хоча, ми не можемо стверджувати, що інші прибульці їх не мали, зважаючи на їхні досягнення у біоінженерії). Називав він себе Сталевий Щит, і стверджував, що його прислали, аби він проконтролював розвиток людства.

           Відмовитись від такого помічника було б важко, тож його радо прийняли на захист Землі!

             В теорії, він займався врегулюванням деяких військових проблем, боровся де-не-де зі злочинцями, щось десь консультував «будівельників». Але знову ж таки не обійшлося без поодиноких скептиків, що підмічали відносну мізерність того, що він робив практично, на відміну від його медійного перевороту.

           Але більшість людей від нього шаленіли. Звісно, бо він був сильний, впевнений, та відносно привабливий (то вже у кого який смак). Він умів літати з великою швидкістю, нормально почувався у космосі, мав міцне тіло, і в цілому справляв враження надійного захисника. Саме він, після появи іншопланетян закріпив у людства те полегшення на душі, коли вони перестали нести тягар відповідальності за щось на цій планеті.

              Мені він не особливо подобається, по-перше  - бо має пихату вдачу, по-друге – бо я ж типу тепер по інший бік закону, і по-третє – у нього просто лажове ім’я! Та не мені тепер судити, я ж вже місяць як в'язень, і моєї думки ніхто не питає, та й мені якось байдуже.

            Так, не віриться що пройшов уже місяць від того дня, як я ступив на поріг цієї "милої" місцинки. Після випадку з Миколою-м'ясником до мене майже ніхто не доривається, і я тут щось типу авторитет. Але життя у в'язниці все одно не солодке. 

          Нині усі в'язні виструнчились на парадній частині в'язниці. Перед нами стояла трибуна, до якої щойно підійшов командир тюрми. Поправивши краватку та відкашлявшись, цей коротунчик почав свою промову: 

      — Шановні гості та в'язні нашої тюрми! Ми зібрались сьогодні з приводу великого ювілею. Сьогодні весь світ відзначає другу річницю укладення міжпланетного союзу! Як ви знаєте, за ці два роки наші космічні друзі чимало зробили для нас, через свого посла Сталевого Щита! І цього річ він започатковує традицію, наносити візит найбільшим у світі закладам типу нашого, тож кожна порядна в’язниця має шанс подякувати йому за його важку службу на варті справедливості!  -   він вичекав ефектну паузу   -  Одже зустрічайте, Сталеви-и-ий Щи-и-ит!    

          З неба, на великій швидкості почав опускатись до долу чоловік у яскравому, блакитно-біло зеленому костюмі. Спустившись він спричинив хмару пилюки. В нього було блискуче волосся, білосніжні очі без зіниць, та досить пихата посмішка. Що ж, його стоматолог схоже найкрутіший фахівець на світі, бо зуби в нього аж світилися.              

     Сталевий Щит обтрусив плечі від пилу і прискіпливо оглянувши двір, та вичекавши, коли трохи стихнуть овації, підійшов до трибуни. Звідти він почав, своїм навмисне брутальним голосом, зі слабким інопланетним акцентом (який досить важко описати):   

         — Так! Це не сон, а це я до вас спустився! Я хотів би передати вам великі подяку та схвалення, від усього мого народу, але ж ми тут не для цього зібрались, еге ж? Відкинемо всі формальності, і поговоримо про щось цікавіше. Ану підніміть руку, хто мій фанат!