Глава 5: Нові «друзі»!

          — Обличчям до стіни!

      Я вперся носом у цю брудну стіну і подумав: "Господи, що вони з ними роблять?".

      У приблизно такому ж стані перебувала й уся в’язниця. Якщо раніше у державних установ ще було бажання та необхідність дотримуватись Європейських стандартів, то зараз стандарти є лише одні - іншопланетні. А у наших позаземних «друзів» свої погляди на комфорт в’язнів.

      Хай там як, а  охоронець пововтузився з ключами. Нарешті скрипнули двері й він співчутливо сказав:   

      — Тепер заходь.  

  Я мовчки зайшов у камеру і двері за мною зачинились. На мене витріщилось п'ять пар осяяних "розумом" очей.

    У кімнаті стояло чотири двоповерхові металеві ліжка. Посередині знаходився іржавий стіл, на якому було 5 залізних тарілок, наповнених чимось, що віддалено можна було назвати  кашею. Біля дверей був  унітаз (судячи з запаху, змивати після себе тут не по поняттях). Ця конструкція була перегороджена з двох боків низькими стінами, а інші сторони впиралися в стіни камери. На протилежній дверям стороні знаходилось вікно з решіткою.   

      На фоні цього вікна височів здоровило. Він, скоріш за все, був тут головним, бо йому всі потурали. Нарешті він вигукнув:    

    —  Оба на! Братки, та в нас гість! Якийсь дебіл направив цього малого до нас ха-ха-ха-ха! - всі підтягнули:  

       —  Так, так ха-ха-ха-ха! 

     —  А за що сидиш? Може за те, що уроки не зробив? Або вікно в школі розбив? Ха-ха-ха-ха!  

     — Ні, за те, що вкрав півтора мільйона доларів, та порішив батьків.   -   спокійно кинув я.    

     У камерi запанувала тиша. А через хвилину всі знов вибухнули реготом:   

    — Ага! Ти? Звiсно! Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!    Один із в'язнів, найстаріший з тих хто тут сидить, підійшов до мене та відказав всім:   

   —  Ох братва! Він не бреше, зуб даю, я його по телику бачив, точно.   -   знов запанувала тиша, навіть здоровань напружився.

    — Знаєш, що буває із пуцьвірінками, які виступають проти старших?  -  раптом вигукнув один із них.

     — А й дійсно!  -  розвеселився здоровило та по хрустів кулаками  -  Що ж, я невідкладно розпочну урок!  

   Всі притислись до стін, розуміючи що зараз почнеться м'ясорубка, де я - м'ясо, а він - м'ясник. Він ще трохи пограв м'язами, потім розім'яв шию, зняв кофту, майку і крикнувши щось типу "понеслась!", погнав на мене.

     Я слабо усміхнувся, згадуючи батьківські уроки. Цей тип не знає, із ким він має справу!  Тож я відстрибнув у бік, виставивши ногу. Качок перечепився та полетів, а я в польоті вдарив його по спині. В результаті він перемахнув через перегороду, та шубовснув головою в  унітаз.

        Всі шоковано закричали, та почали ховатись від його гніву. Він вийшов звідти, м'яко кажучи, дуже брудний. Грубо зірвавши зі старого співкамерника кофту, та витерши нею обличчя, він шалено зривів та кинувся на мене.

        Я підстрибнув та зацідив кулаком йому в ліву щоку, відправивши два його зуба на підлогу, а його самого до лівої стіни камери. Підвівшись він знову закричав,  і знову кинувся до мене. Що ж, деяких людей життя не вчить!

         Тепер я прокрутив «вертушку», та зацідив ногою в праву щоку. П'ять зубів простукало по підлозі, а він перечепився через стіл, викинувши кашу на себе. В несамовитій люті він схопив цей стіл, та кинув на мене.

        Мені вдалось його спіймати (хоча я ледь не впав) та з силою вдарити ним по супротивнику, який збирався підводитись.

       Той залишився лежати. Я взяв свої речі, і пішов до вільної койки. Розкладаючи свою ковдру, я почув ззаду швидкі кроки. Не розгубившись, я схопився за койку руками та вдарив його в щелепу ногами. Але він не впав, а лиш схопив мене за шию, і притис до стіни. Його пальці  все міцніше стискались, та душили мене.   

    — Жоден щур не сміє виступати проти Миколи-м'ясника! - люто бризнув слиною він.   Я став у паніці згадувати анатомію людини. Нарешті я згадав що треба було, і простягнув руку до його шиї. Притиснувши палець до точки на ній, я став рахувати до п'яти. Микола обм'як, та впав на землю. Я став відкашлюватись. Коли голова перестала крутитись, я рвучко кинувся до тіла.

      Перевіривши пульс у Миколи я видихнув - живий!   

    Деякий час співкамерники на все це шоковано дивились. Нарешті хлопці без зайвих слів допомогли ковдрами зв'язати М’ясника та покласти на його койку, зверху накривши ще однією ковдрою. Ну, тепер типу спить.

       Кожен із них у процесі дав йому хоча б легенького стусана. Дехто навіть насипав йому до рота каші.  

       Я стомлено розстелив ковдру, та влігся спати. Хлопці за пару хвилин уже все прибрали.   

       Відчинилось віконечко у дверях і в ньому з'явились очі охоронця. Просканувавши камеру своїм поглядом, він зробив висновок - "Все спокійно!". 

                                   Запис із відеожурналу

                      Наукова Обсерваторія у Швейцарії: