Війни..., розруха..., комусь це треба ...
Радості мало... в чужих сльозах.
Бідного гнуть, а багатому... небо
Прихилять..., й простелять веселкою шлях.
Правда своя, тож у кожного інша –
Багато в ній спільного, та так мало стиків ...
І неважлива менша чи більша –
На полі брехні не чуть правди криків.
Старанно тче свою павутину –
Хочеться більше собі полонених
Душ... тих, що ставлять собі у провину
Недосконалість... Господніх шляхів незбагненних ...
17 червня 20022. © Venera Mar
Відредаговано: 06.12.2023