Глава 15

                          **********************

                 Тулила  його  ніжно  до   грудей,
                 А він  не  міг  вже  навітьь і  кричати ...
                 Котились  гіркі  сльози  із  очей ...
                 І  десь  далеко  чувся  звук  гармати.
                 Живі...  хоча,  хіба  це  вже  життя ?
                 Душа  болить... і  покидають  сили,
                Назад –  в  минуле   їм  немає  вороття ...
                І  смерть  не  йде,  хоч як би не просила ...
                За  що  страждають,  за  які  гріхи ? –
                Питала... й  щиро  небеса  молила :
                " Прости  нас  гріших,  Господи,  прости ...
                Молю,  Всевишній  Боже,  нас помилуй ! "
                Ковток життя ... лише  ковток  води,
                А  якщо  ні,  тоді  вже  краще  вмерти ...
                Дитя  мовчить,  на  щічках  сліз  сліди ...
                Нема   життя... вона  все  просить  смерті ...

                Заснула,  ніби ... і   наснився  сон :
                Вона  біжитьь в  заквітчаному  полі,
                А  попереду  її  милий  вітрогон –
                Синок... улюбленець  самої  долі ...
                Прокинулася...  чутно  голоси,
                А  може  їй  усе  це  лиш  здається?
                Так  хочеться  хоча  б  з  трави роси ...
                 Душа  нагору,  на  свободу  рветься ...
                Зібралася  й  гукнула, ьщо  є  сил –
                Можливо,  дасть  Господь,  її почують ...
                Загуркотіло,  заклубився  пил ...
                Ну,  Слава Богу,  їх  тепер  врятують ...
                    19 березня 2022 р.