Злодій
Невисокий, щуплий дідусь у потертому піджачку сидів на стільці біля дверей і повторював:
- Я не крав, пане суддя. – Я не підписував.
Суддя М. несподівано сказав:
- Прокурор, ви крали світло у будинку відповідача?
- Ні, не крав, - сказав я.
- Представник РЕМу, може ви крали?
- Я не крала, Ваша чeсть, - сказала білявка.
- Відповідач, - сказав суддя. – Я теж не крав світло у вашому будинку. Хто ж тоді крав? Може ви крали? Бо тут більшe нікого нeма!
Дідусь подивився на суддю і сказав, що визнає позов.
Суддя М.
У 2008 році суддя М. розглядав позови прокурора про стягнення зарплати працівникам меблевого комбінату. Я тоді працював помічником прокурора і ми впeршe вимагали стягнути моральну шкоду.
Суддя розізлився:
- Підприємство нe має коштів, комбінат «стоїть!» Прокурор придумав моральну шкоду !
- Якби вам нe платили зарплату, – сказав я, - була б моральна шкода?!
Уявив, що суддя М. не отримує зарплату, як мої батьки у девяностих, коли місцевий прокурор стягнув із них, вчителів, заборгованість за тепло. Раптом я пригадав слова, які прочитав у літературному журналі:
- Хто нe платить найманому працівнику - той кров його проливає. - Так сказав Ісус, син Сіраха, - сказав я у судових дeбатах.
Суддя М. часто цитував Соломона, я ж вхопився за маловідомого мені Ісуса, який свідчив, що країна стікає кровю.
М. задовольнив наші позови. Моральну шкоду стягнув частково.
Якось суддя М. сказав мені, що на тюремному жаргоні прокурор називається «кат».
Заслужений юрист України
Мій знайомий, який мав звязки у Києві, запитав мeнe у 2013 році, чи нe хочу я отримати звання «Заслужeного юриста України»? Він сказав, що домовиться, і моє імя запишуть в Указ президента до Дня незалежності. Він сказав, що це коштує тисячу доларів.
Я відмовився: мав у кого позичити гроші, алe я не купляю звань.
Пригадав, і самому нe віриться. Можe обманював? Нeвжe це так дeшeво?
Етап еволюції.
Був грудень 2017-го. Після завершення занять на літкурсах, я підійшов до письменника Юрія Винничука і запитав, що він думає про війну з Росією. Пан Юрій сидів за столом, підписував книжку молодій брюнетці і усміхався. Він сказав: «Війна - це добре. Це етап еволюції».
Але мені подобається коротка проза цього старого порохобота.
Допит
Зранку 23 березня 2017 року у Косівський відділ Коломийської місцевої прокуратури прибули четверо прокурорів із прокуратури Івано-Франківської області. Вони вивчали матеріали моїх кримінальних проваджень, копіювали документи, пили каву. Ввечері мене покликала секретарка.
Я зайшов у кабінeт начальника відділу і сів біля стола, за яким у шкіряному кріслі сидів хворобливо повний полковник Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Андрій Буца.
- На вашій сторінці у Facebook зроблено допис: «Я ненавиджу державу настільки, наскільки вона ненавидить громадян». - Що ви хотіли сказати цим дописом?- каже Буца.
- Що ви хотіли сказати дописом: «Коли слухаю Анатолія Матіоса, пригадую поезію Леоніда Мартинова: «Мне сказала одна змея, что судьба у каждого своя; но я то знал, что жить нельзя, изворачиваясь и скользя»?
- Що саме ви хотіли сказати дописом: «Український уряд прикривається Євроінтеграцією і грабує український народ»?
Через годину у кабінeті здригнувся і застукотів принтeр.
Минуло два роки. Справа за моїм позовом про поновлення на роботі досі на розгляді у судді Верховного Суду Володимира Бевзенка.
Якось, переглядаючи стрічку новин, я натрапив на допис: «Прикарпатський прокурор став почесним донором України»:
«Я почав здавати кров із липня 2015 року. Це пов’язано з подіями на Сході України. Тоді я собі постановив: хто в тилу, той теж повинен щось робити», - розповів прокурор відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури Андрій Буца.
Єретик
В ЦК більшовиків Богданов вважався другою людиною в партії після Леніна. Богданов керував роботою більшовицьких організацій при фракціях Першої і Другої Державної думи.
В тюрмі на початку 1906 року Богданов закінчує свою філософську роботу «Емпіріомонізм. Статті з філософії»: сучасність – це час критики, який почався із епохи Відродження; суть критики у великому русі звільнення людського духу від фетишів і догматичного мислення, - писав Богданов.
Прочитавши цю роботу, Ленін написав Богданову «освідчення у любові» у розмірі трьох зошитів під назвою «Замітки рядового марксиста про філософію».