12

Глава 12

-- Ш-ш-ш, тобі треба заспокоїтися. Спробуй дихати спокійно. Ну ж бо, разом вдихаємо..., -- попросив Марк Мію.

 Дівчина так беззахисно повисла на його грудях, що на мить Марк забув як це спокійно дихати.  Він лагідно та заспокійливо водив рукою по її плечах до того часу, поки Мія не прийшла до себе. 

Зрозумівши, що вона у руках Марка, Єремія спершу заціпеніла, а потім натягнулася наче струна. 

-- Негайно заберіть від мене свої руки, -- крикнула Мія, впираючись долонями в широкі груди. 

-- Дивний у вас спосіб подяки за порятунок. Наступного разу знатиму, що рука допомоги для вас нічого не значить.

Марк зробив крок назад, але погляд не відвів. Він дивився в очі Мії так уважно ніби вони мали розповісти йому важливу таємницю. 

-- Ні! Ви не правильно мене зрозуміли. Я вдячна за допомогу, просто не люблю коли до мене доторкуються, -- ніяково пояснила Єремія й одразу прикусила язика. 

Дівчина зрозуміла, що наговорила зайвого. 

-- А як ви з дітьми працюєте? Вони ж маленькі реп'яшки, які лише  думають над тим, як до когось притулитися. 

-- Я люблю дітей. Вони беззахисні та щирі. Не вміють лицемірити на відміну від дорослих. 

-- Значить любите дітей, але ненавидите чоловіків? 

-- Ну..., якось так, -- засоромилася Єремі, зрозумівши, що їхня розмова потекла в те русло.  

-- Добре! Тепер не буду вас торкатися за жодних обставин. Вам вже краще? -- Холодно запитав Марк і Мія це відчула. 

-- Вибачте! Я була надто різкою з вами. Ви так допомогли мені, а я невдячна. Можливо я якось зможу загладити провину? 

-- Не змушуйте себе робити те, чого вам не хочеться, Єреміє. Думаю ми можемо повернутися. Ці гієни вже вхопили те що хотіли. 

-- Чому вони до мене причепитися? 

-- Тому що ви обрали позицію жертви. 

-- Але я і є жертва. Ви нічого про мене не знаєте. Насправді я багаторазова жертва, як би це смішно не звучало. 

Коли Мія та Марк повернулися до дитячого будинку, то вже нікого не побачили. Лише їхні спогади нагадували їм про те, що трапилося. 

Мія боязко вийшла з автомобіля й оглянулася навколо. 

-- Не бійтеся! Сьогодні вони сюди не наблизяться. 

-- Хотілося б вірити, -- з сумнівом сказала дівчина.

-- Єреміє, у мене буде до вас невеличке прохання. Допоможете?

-- Спробую! А що саме потрібно зробити?

Марк витягнув коробку з кексами й протягнув її Мії.

-- Ви можете передати дітям кекси? Просто я вже спізнююся на роботу. Не розраховував, що доведеться втікати від репортерів. 

-- Звісно я передам кекси дітям від вашого імені. Ви не хвилюйтеся! Їдьте куди треба. Ще раз дякую за допомогу. 

-- Побачимося! -- Усміхнувся. 

Марк сів за кермо й зібрався їхати, як раптом помітив, що Мія не пішла. Вона навіть кроку не ступила, продовжуючи стояти на одному місці. Чому? Ну чому вона така дивна? І беззахисна. 

Марк ще й досі відчував її тремтіння. 

Дорогою до офісу чоловік відчував, як у ньому підіймається хвилями злість. Те що сьогодні хтось намагався зробити з Мією нечувана жорстокість. Яким би не було її особисте життя ніхто немає права втручатися в нього. Ніхто! І навіть він сам! Шкода, що Марк це зрозумів надто пізно. 

Скільки ж їй довелося всього пережити? І тепер все почалося спочатку. Бідолашна Єремія! У Марка ця дівчина викликала суперечливі почуття. Та сьогодні він захоплювався їх сміливістю. Саме через те що Єремія зранку говорила йому, Марк прийняв рішення якого сам від себе не очікував. 

-- Привіт! Що нового? -- Запитав Марк, зайшовши до офісу. Він минув свій кабінет й одразу пішов до Дем'яна. Йому кортіло запитати чи він дізнався щось нове про Єремію. 

-- Привіт! -- Піднявшись з крісла Дем'ян потиснув руку Маркові. -- Поки все без змін. Я працюю над тим, щоб знайти відповіді на твої запитання. 

-- Добре! Та, окрім того організуй охорону для Єремії Мельник. Я хочу, щоб Мія почувалася в безпеці цілодобово. Хай хтось наглядає за нею, але так, щоб вона про це не здогадалася.

-- А тобі це навіщо?

-- Не твоє діло! -- Цвікнув Марк другові. 

-- Ого..., ти що запав на цю дівчину? Невже тебе зачепила Єремія Мельник? Цікаво чим ...

-- Заткнися й не мели дурниць. Краще берись за діло, і я теж піду працювати. 

Марк не хотів слухати дурниці, які говорив його друг. Єремія не може йому подобатися як жінка, тому що зараз вона на неї навіть не схожа. Худорлява та сутула, одягнена в казна-що. Ще й пальця до рота їй не клади, бо відкусить. Ні! Мія йому не подобається. Він просто відчуває провину, тому й хоче їй допомогти. 

А для розваг у нього є партнерка з якою у них ідеальні стосунки. Здається Марк вже знав куди саме поїде після роботи. 

-- Ти маєш це побачити.

Дем'ян увірвався до кабінету Марка з ноутом на руках. 

-- Що ти хочеш мені показати? 

-- Хтось змонтував відео для дорослих у головній ролі з Єремією й опублікував його на сайті для дорослих. Ось поглянь, -- Дем'ян поклав ноутбук перед Марком.

-- Дідько б його взяв! Хто посмів?

Марк щосили стиснув кулак й ледь стримався, щоб не гримнути ним по столі. 

-- Негайно дізнайся хто за цим стоїть й зроби все для того, щоб це відео не ширилося інтернетом. Я думаю, що за цим усім стоїть Терехов. Більше нікому. Він особисто сюди приходив, щоб я ще раз прибрав Мельника з перегонів. 

-- І???

-- Я не дав йому відповіді. Думаю саме тому цей вилупок вирішив не чекати й почав діяти своїми брудними методами. Сподіваюся Мія ще цього не бачила. 

-- Це лише питання часу. Все-одно побачить ..., можливо навіть швидше ніж ми думаємо. 

-- Я знаю, Дем'яне, тому й збираюся їхати до неї. 

***

Роздаючи дітям кекси Мія ніяк не могла викинути з голови думки про Марка. Він так глибоко вкорінився у її голові,  що як лише вона не намагалася, але позбутися думок про нього не змогла. 

Чому він сьогодні допоміг їй? Невже пошкодував нещасну? А може він справжній чоловік який не залишає нікого в біді? Такий собі Робін Гуд...