9

Глава 9

-- Привіт, Єреміє! Щось ти сьогодні запізнилася, -- іронічно сказала Оля дивним тоном який одразу насторожив Єремію, щойно вона прийшла на роботу. Зазвичай колега зранку в гарному настрої. Цікаво чим їй ранок вівторка не догодив? 

Ольга як і Єремія є працівницею дитячого будинку. Вони не подруги, але частенько збігаються у поглядах. Ця жінка мало не єдина хто любить цих дітей   по-справжньому, саме тому Єремія щиро її поважає.

Оля єдина в закладі хто вміє слухати, робити правильні висновки та співчувати. 

-- Привіт, Олю! От вчора вирішила потішити діток кексами, та сьогодні ледь привезла їх цілими. Зранку маршрутка була  заповнена людьми так, що ніде голці впасти. Я ледве втрималася на одній нозі з коробкою в руках, -- пояснила Єремія, поклавши коробку з кексами на стіл й почала переодягатися. 

-- Ти поквапся, бо день буде не спокійним. Галина Тадеївна повідомила, що сьогодні до нас завітає важливий гість. 

-- Депутат чи кандидат у депутати...? Кому ще потрібно пропіарити себе користуючись нещасними сиротами?  -- скривилася Єремія. 

Дівчина терпіти не могла, коли до дітей приїжджали ті, кого вони абсолютно не хвилювали. Ця вся метушня з хороводами коридорами дитячого будинку завжди закінчувалася однаково -- багато обіцянок мало діла, ну і звісно кілька світлин для звітності перед народом. 

Що може краще підняти рейтинги? Звісно нещасні сироти. 

-- Не знаю, Єреміє! Приїде тоді й подивимося, -- знизала плечима Оля. -- Ти тут закінчуй зі своїми кексами, а я піду до дітей. 

-- Скажи їм, що я та обіцяний мною сюрприз будемо через п'ять хвилин. 

Коли Єремія залишилася одна, дівчина швидко переодягнула футболку й зверху накинула сорочку. На дворі все ще досить спекотно, тому вона не застібнула гудзики. Поряд з дітьми їй нічого боятися. 

Підійшовши до коробки Єремія акуратно відкрила її й взявши велику тарілку почала викладати на неї кекси. 

-- Гарно пахне. Сподіваюся дітям сподобається, -- усміхнулася Мія й покрутила тарілку за годинниковою стрілкою, милуючись результатом своєї праці.

Поклавши тарілку з кексами на долоню Єремія підійшла до дверей.

Дівчина забула покласти телефон до кишені, тому була змушена відчинити двері ліктем. Повернувшись боком Мія злегка нахилилася, зігнула руку й натиснула ліктем на ручку. 

Двері відчинилися не повністю і дівчина хотіла ногою їх відсунути до краю, як раптом відчула різкий удар по чолі. Від несподіванки тарілка випала з її рук й розбилася до підлоги на дрібні осколки. Усі до одного кекси розлетілися по кімнаті.

-- Ай! ... О, Боже! -- крикнула розгублено Мія, дивлячись з жалем на куски  тарілки й розсипані кекси. 

-- Вибачте! Я не знав, що за дверима хтось є. Думав це протяг дверима хитає. 

До кімнати увійшов високий, широкоплечий мужчина у сірому костюмі який ідеально пасував до його очей. 

-- Ви ідіот який зіпсував дітям свято. Через вас вони вважатимуть мене брехункою, -- розгнівалася Єремія, не заглиблюючись у роздуми хто  стоїть перед нею. 

-- Я не винен у тому, що ви стояли під дверима. Не треба було...

-- Ну, звісно! Чоловіки у сірих костюмах взагалі ніколи й ні в чому не бувають винними. Хто ви такий і чому розгулюєте тут ніби у себе вдома? 

-- Я -- Марк Зубровський. Ми з директоркою цього закладу домовилися  про зустріч. Власне тому я тут, -- зверхньо повідомив  мені цей невихований тип. 

Він дивився на Єремію так, ніби та була брудом на його капцях. Вперше за довгий час дівчина зустріла ще холодніший погляд ніж у неї самої. 

-- А, значить ви фотографуватися приїхали. Зрозуміло! -- з сарказмом засичала Мія.

-- Я не розумію вас...

-- Єремія..., мене звати Єремія... Кабінет Галини Тадеївни в кінці коридору зліва, -- буркнула дівчина й вказівним пальцем вказала на двері.

-- Не варто так хвилюватися, Єреміє, -- вкрадливо продовжив чоловік. 

Марк Зубровський не зводив з неї вивчаючого погляду. Здавалося, що він намагався пригадати якою бачив її раніше. 

Самовпевнений та байдужий тон остаточно розгнівав Єремію.  Їй стало байдуже на те, що у голосі цього Марка було щось таке, що лякало її. Вона нікому не дозволить зневажливо ставитися до бажань сиріт. 

-- Ці кекси, які ви називаєте <<нещасними>> я вчора пекла своїми руками цілий вечір, бо пообіцяла дітям влаштувати невеличкий сюрприз. Ви все зіпсували і навіть не думаєте попросити вибачення, -- кричала Єремія, не підбираючи слів. 

-- Мені нема за що вибачатися, оскільки я не навмисне стукнув вас дверима. А кекси можна купити інші. Це не проблема.  

Невже Єремія заснула і їй сниться кошмар? 

-- Як у вас все просто. Купити..., не проблема. Те, що ви можете купити дітям кекси не означає, що ви достойна людина. 

-- Ви мене зовсім не знаєте. Чому тоді так строго судите? Невже через ці кляті кекси? 

-- Ви чоловік і мені цього достатньо. 

-- А, ви, що лесбіянка? 

-- Та що ви собі дозволяєте, -- замахнувшись Єремія збиралася вліпити ляпаса цьому негіднику, але він спритно перехопив її руку.

Вперше за п'ять років чоловік так близько наблизився до неї. Відчувши на собі його погляд Єремія запанікувала й спробувала вирвати руку, але цей Марк ще міцніше притис її до стіни й сам притулився надто  близько. Мія відчула його гаряче дихання на своїй шиї й почала задихатися. Їй здавалося, що його сірі очі викачують з неї усю силу. 

Дівчина ледь трималася на ногах, а далі почала заковтувати в себе повітря боячись задихнутися перед ним. 

-- З вами все гаразд? Ви виглядаєте так, ніби зібралися втратити свідомість. 

-- Просто відійдіть від мене і все минеться, -- хрипко застогнала Єремія, висунувши вперед себе вільну руку.

Марк послухав її й зробив крок назад, але руку не відпустив. Він тримав її долоню у своїй руці і змусив Мію підійти до крісла й присісти. Взявши пляшку з водою чоловік наповнив склянку й простягнув Єремії.

-- Випийте й вам одразу стане краще.