8

Глава 8

Минуло п'ять років ...

Вересень 2021

Марк Зубровський сидів у розкішному шкіряному кріслі з високими підлокітниками й вже майже п'ять хвилин невідривно споглядав у вікно. У його голові крутилося багато думок, але всі вони були схожими на Броунівський рух. Як Марк не намагався, але так і не зміг впорядкувати свої наміри та задуми. Сьогодні чоловік ніяк не міг зосередитися на роботі. 

-- Перепрошую, але вам не назначено. Ви не можете увійти до кабінету мого боса, лише тому, що так захотіли, -- пояснювала комусь Марта. 

Ця жінка одна з небагатьох хто до нині присутня в житті Марка Зубровського. 

-- Що відбувається, Марто? -- Запитав Марк, вийшовши з кабінету. 

-- Намагаюся пояснити цьому панові, що ви без попереднього запису не ведете жодних перемовин. 

-- Ну, привіт, Марку Зубровський!  Смію зауважити, що твоя секретарка міцніша за Геракла. 

-- Добрий день! Якщо не помиляюся..., пан Терехов?

-- Він самий. Відкиньмо офіціоз й поговорімо віч-на-віч. Запроси вже мене до свого кабінету врешті решт.      

Терехов доволі нахабно поводився, але Марк вирішив, що спершу з'ясує чого він припхався сюди, і лише потім нагадає про елементарні правила поведінки. 

Марк Зубровський  вже далеко не той чоловік котрий ставив гонорари на найвищу площину. Тепер у Марка достатньо грошей, щоб займатися справою, яка йому подобається, а не тим, що йому підсовують. 

-- Прошу, пане Терехов! Марто, дві кави, будь ласка.

-- Одну хвилину, Марку Семенович і кава буде на вашому столі. 

-- І так, Марку я не хочу ходити околяса й перейду одразу до справи. В минулому ти гарно попрацював на мене. Можна навіть сказати, що крісло мера було майже у моїх руках, але я не врахував, що на той час у мене був не один, а два серйозних конкуренти. Одного з них ти  просто ідеально відправив у нокдаун. Це -- Ігор Мельник. Пам'ятаєш?

-- Так, пригадую! Тільки от не розумію до чого усі ці спогади? Вся ця історія давно в минулому. 

-- Друже, на носі чергові вибори. І цей козел знову рветься до влади. 

-- І ви теж не проти скласти йому конкуренцію? 

-- А чому  б ні! Коротше усунеш Мельника і я подвою суму, яку ти отримав п'ять років тому. Хоча цього разу тобі не доведеться багато працювати. Просто нагадай суспільству, що той чия донька проститутка не може посісти крісло мера. 

Згадавши Єремію Мельник Марк відчув, як щось неприємно закололо у грудях. Дивно, що він досі пам'ятає, як звати ту дівчину. 

П'ять років тому він поступив надто жорстоко з нею.

 Цікавий факт, але чим старшим ставав Марк, тим частіше він відчував муки совісті за свої вчинки.

-- Дивно, бачити, як ти нищиш своїх конкурентів, але зовсім не працюєш над власним іміджем. Можливо варто змінити тактику? 

-- Не думай про мене! Краще скажи чи візьмешся за справу? 

-- Потрібно подумати. Я вже давно не займаюся такими справами.  Дай мені кілька днів на роздуми. 

-- Гаразд! Та довго не думай, бо інакше у тебе залишиться мало часу на виконання завдання. 

Самовпевненість Терехова вражала. Цей чоловік був упевненим, що Марк не відмовиться від щедрої пропозиції. 

Коли Марк залишився один у своєму кабінеті, то одразу набрав у пошуку Мельник Єремія. Йому стало цікаво чим і як саме зараз живе дівчина. Мабуть, продовжує красиве життя за татусеві гроші. 

Дивно, але скільки він не шукав так і не зміг знайти інформації, яка б відповідала теперішньому часу. На просторах інтернету була лише та інформація, яку він створив своїми руками, ну й інші дрібні факти, які нічого не значили. 

Здавалося, що після вересня 2016 року Єремія десь загубилася. Її не було ні в соціальних мережах, ні у звичайних новинах. Інформація про те, що дівчина виїхала з країни теж не значилася. То куди ж вона зникла?  

-- Потрібно все перевірити, -- наказав собі Марк й набрав Дем'яна. 

Зубровський дав другові чіткі вказівки щодо Єремії Мельник, але сам теж вирішив, що не сидітиме без діла. 

За три години безперервної роботи Марку вдалося зібрати до купи старі факти. Незначна інформація, яку він і так знав. 

-- Куди ж ти зникла, Мія? А головне чому? -- ставив собі запитання Зубровський. 

Марк взяв телефон й набрав Дем'яна. 

-- Тобі щось вдалося дізнатися? Куди зникла Єремія Мельник?

-- Інформації не багато, друже, але щось трохи є.

-- Не тягни! Кажи, що знайшов?

-- Єремія Мельник упродовж  п'яти років орендує квартиру, точніше одну кімнату в передмісті. Після того  скандалу з батьком не спілкується. Дівчина веде доволі замкнутий спосіб життя. Дім і робота...

-- Де зараз працює Мія? Ти дізнався?       

-- Так, вона няня у дитячому будинку. А ще до неї на вихідні приходять діти підтягнути англійську.

-- Дізнайся де саме знаходиться цей дитячий будинок і домашню адресу Мії теж знайди.

-- Через хвилину все отримаєш у повідомленні.

-- Відмінна робота, Дем'яне! -- похвалив друга Марк й одразу відкрив свої  повідомлення у телефоні. 

Усі ці п'ять років життя Мії вкрите суцільними таємницями, які він обов'язково розгадає. 

Повернувшись додому Марк навіть не повечерявши взявся перевіряти інформацію. До опівночі у нього зібралося багато цікавого. Йому навіть вдалося знайти фото з дитячого будинку в якому працює Єремія. 

-- А вона змінилася!

 Від Мії яку він бачив на старих  фотографіях зовсім нічого не залишилося. Він пам'ятав її розкішне волосся яке гойдалося на тонких плечах. Чому тепер вона ховає його у тісний пучок? 

І погляд у неї насторожений. Очі дивляться так, ніби не бачать життя. Здається, що Мія боїться людського осуду. Можливо вона така, бо завдяки йому колись її ім'я рясно облили брудом? 

*** 

Єремія Мельник уважно перечитувала рецепт шоколадних кексів, які пообіцяла завтра принести дітям до дитячого будинку.  

-- Так..., яйця, цукор, порошок какао, борошно..., ой, а про апельсинову цедру я забула. Яринка обожнює мої кекси саме з апельсиновою цедрою, -- згадала Єремія, й взявши апельсин та терку почала обережно натирати цедру.