6

Глава 6

-- Ігорю Андрійовичу, будуть якісь побажання щодо вечері? -- люб'язно запитала Марія, підійшовши до свого господаря. 

-- Ні, Маріє! Я довіряю твоїй винахідливості. Сподіваюся після перегляду новин ми з Єремією сядемо до столу й смачно повечеряємо. Так, доню?

-- Звісно, тату! Хіба Марія може приготувати щось таке, що може не сподобатися? -- запитала Єремія. 

Дівчина сиділа на дивані поруч з батьком. У вечірній час Ігор Андрійович завжди приділяв час доньці, розпитуючи, як вона провела день.  

-- Єреміє, як пройшов твій день? Що ти сьогодні робила? Чим була зайнята? 

-- Нічого особливо. Все як завжди. Прогулялася парком, випила чашку улюбленого лате й повернувшись додому сіла обіймати підручники, -- доповіла донька своєму батькові, розповівши все в деталях, приховавши лише незнайомця. 

Не потрібні її батькові зайві думки. 

-- Молодчинка! Мені приємно чути, що ти впевнено крокуєш до нашої мети. Хочеться вірити, що після навчання в Лондоні на тебе чекає велике майбутнє, -- втішено промовив Ігор Андрійович. 

-- Тату, я...

-- Зачекай хвилинку, моя секретарка телефонує. Мабуть, щось важливе якщо вона дзвонить о такій пізній порі. 

Ігор Андрійович помахом руки велів мовчати. Його вказівний палець так і завис у повітрі. 

-- Слухаю!

-- Ігорю Андрійовичу, негайно ввімкніть телевізор й перегляньте новини. Там божевілля якесь  про вас говорять, -- істерично кричала секретарка Ігоря Андрійовича. -- У соціальних мережах теж повний хаос. Думаю, що завтра у газетах буде те саме. Це просто ганьба. 

Відкинувши телефон Ігор Андрійович схопився за пульт. Після розмови з Вірою його обличчя здавалося висіченим з каменю. 

-- Що ж там таке коїться? -- злився батько перемикаючи канали, щоб знайти трансляцію новин. 

Шок та брудна сенсація! 

Будь ласка, заберіть дітей від екранів телевізорів. 

Донька усім відомого бізнесмена та кандидата у мери  нашого міста - Єремія Мельник весело проводить час у парку. Дівчина, яка раніше важко переживала смерть матері зараз на повну розважається зі своїм коханцем. Ще зовсім недавно у неї були проблеми з алкоголем та гарними манерами, але зараз неприпустима та  ганебна поведінка цієї особи шокує наше оточення. Не зважаючи ні на що дивна парочка влаштувала справжню оргію посеред білого дня.  Цікаво куди дивиться батько дівчини який у кожному інтерв'ю говорить про високі моральні цінності сім'ї? 

У Єремії все поплило перед очима. Добре, що дівчина сиділа на дивані, бо інакше просто не змогла встояти на ногах. 

По телевізору показують її та Юру. Хтось знімав їх у той момент, коли вони займалися коханням і зараз на це дивиться більша частина жителів міста. Господи, це просто катастрофа. Хто ж насмілився на таку підлість? Невже ця особа  зовсім без совісті.  

Глянувши на батька Єремія помітила, як він міцно стиснув щелепи. Його руки зімкнуті у кулаки стали білими наче молоко. 

І на останок Єремія Мельник має намір ощасливити нашого кандидата у мери присвоївши йому звання дідуся. Тепер задумайтеся чи насправді все так правильно та ідеально у цій сім'ї, як розповідає пан Мельник? Чи він сповідує ті принципи про які говорить? Його донька не хто інша, як звичайна проститутка, якій байдуже на будь-які моральні принципи тож чи вартий її батько крісла мера?  Думати і вирішувати лише вам. 

-- Тату, я...

Єремія знайшла в собі сили піднятися з дивана й стала навпроти батька. Вона дивилася на розлючене обличчя свого тата й не могла знайти на ньому жодних ознак того, що зможе вийти з цієї кімнати живою. 

-- Як ти посміла так зганьбити мене, шльондро? Як посміла кожного дня брехати мені дивлячись в очі? Як?  -- слова батька боляче вдарили по натягнутих нервах. -- Як ти насмілилася так низько впасти? -- замахнувшись батько зі всієї сили дав доньці дзвінкого ляпаса.  

Зневага в очах Ігора Андрійовича ранили Єремію більше ніж ляпас. 

Вона вважала, що на цьому найгірше скінчилося, але виявилося, що це було лише початком. Потрясіння  швидко змінилися шаленою люттю. Ігор Андрійович ходив з одного кутка кімнати в інший, а коли мигцем дивився на доньку в його очах горіла ненависть. 

-- Тату, я хочу все тобі пояснити, -- заскімлила дівчина, не наважившись підняти голову, щоб заглянути своєму батькові в очі. Її скував страх та сором. Нещасна дівчина не знала де знайти слова для пояснень того, що вилилося на публіку. 

-- Як ти можеш пояснити те, що тебе посеред парку штрикає якийсь нікчема? Ти що зовсім сором втратила? Хто цей покидьок і чому я не знаю, що моя донька перетворилася на хвойду?  

-- Я кохаю Юру! І ми збираємося одружитися. Я вагітна від нього. Я зараз все тобі поясню.

-- Замовкни! Безсоромна ідіотка! -- Прогарчав Ігор Андрійович, обличчя якого було темнішим від грозових хмар. -- Як ти могла так низько впасти? Хіба ми з мамою так тебе виховували? Негайно забирайся з мого дому. У мене більше немає доньки. Не можу тебе бачити.  З цього моменту я вважатиму тебе мертвою. Ти зрадила усі мої мрії та сподівання. Я ніколи не пробачу те що ти наробила. 

-- Тату, але куди мені йти? На дворі ніч і я ...

Єремія спробувала торкнуся руки тата, але він відмахнувся від її дотику. 

-- Маріє, негайно збери її барахло і вистав цю хвойду за двері. Тепер ти належиш тому з ким злягалася у парку на очах перехожих, а про мене забудь на завжди. Дивитися на тебе не можу. Ніколи не думав, що відчуватиму огиду до рідної доньки. Геть! Геть пішла з моїх очей і, щоб я більше ніколи тебе не бачив, інакше просто не втримаюся і уб'ю на місці, -- кричав тато так голосно, що аж стіни тремтіли.

 Ігор Андрійович кричав не зупиняючись. Його голос охрипнув, але чоловік все-одно не міг зупинитися. 

Батько Єремії приклав руку до грудей і його обличчя болісно скривилося від неочікуваних страждань. Щось неприємно закололо у його грудях. Мабуть, розчарування й усвідомлення того, що у нього більше немає доньки. Зовсім недавно чоловік втратив дружину, а сьогодні доньку і бажання жити...