3

Глава 3

Єремія зачинившись у своїй кімнаті з цікавістю розглядала своє відображення у дзеркалі, ніяк не розуміючи, як Юра міг її покохати. Він художник, а, як відомо усі художники люблять все прекрасне. Ніжне та витончене, а Єремія ні до чого переліченого не належить. 

Худа, плоска, дивакувата і з двома рядами брекетів на зубах. Цікаво, що Юра в ній знайшов? Дивно, що він запевняє, що вона прекрасна. Що він бачить те чого не бачать інші. 

Від згадки про  коханого на обличчі Єремії засяяла мрійлива посмішка. Дівчина притисла телефон до грудей. Краще сказати до грудної клітки, бо грудьми Єремія вихвалятися не хотіла, тому що не було чим. Шкіра і кістки ось і вся її краса. Через постійні стреси і смерть мами  дівчина регулярно втрачала вагу. Ходячий скелет саме так вона себе називала.

 Воно й не дивно, що у школі у Єремії зовсім не було друзів. Дівчина мріяла про подругу з якою б могла розділити свої секрети, але всі дівчата класу сторонилися її. Біла ворона -- ось хто вона була для однокласників. Дочка впливового бізнесмена і зубчаста амеба. Та тепер все закінчилося. Скоро перед нею відкриються нові горизонти й можливо там де її ніхто не знатиме вона знайде справжню подругу. 

Кілька разів на весні Єремія намагалася поговорити з татом, але щоразу він змінював тему розмови, цікавлячись виключно успішністю доньки. Йому   не цікаво було слухати про те, що Єремія мріє змінити імідж чи зачіску. Ігореві Андрійовичу просто байдуже на те, що коїться в душі його єдиної доньки. 

-- Тук - тук..., можна? -- запитала Марія -- єдина добра душа у домі і байдуже, що вона лише прислуга. 

-- Звісно,  заходь, -- запросила Єремія, відійшовши від дзеркала. 

-- А я принесла тобі сирну запіканку. Спробуєш? -- Привітно усміхнулася Марія й протягнула Єремії тарілку. 

-- Ця запіканка з сиру, а у сирі багато кальцію. Ти хочеш, щоб на мені одні кістки світилися? --  невдоволено запитала Єремія, поклавши руки на поперек, не поспішаючи брати до рук  тарілку. 

--  Твоя думка доволі незвична і трохи неправильна. Чому ти так вирішила? 

-- Маріє, я знаю, що з очима в тебе все гаразд, тому не прикидайся, що нічого не розумієш. Я справжнє страховисько. У мене навіть подруг немає. 

-- Хмм..., а ти намагалася з кимось подружитися? Знаю  це не просто, але реально.  Ти зовсім недавно закінчила школу, пробуй кілька дівчат запросити додому. Я щось смачненьке приготую. Що скажеш? 

-- Ніхто не прийде. Колишні однокласниці не люблять відвідувати музеї, -- Єремія підійшла до ліжка й гучно приземлилася на нього звісивши ноги. 

-- Чому? -- здивувалася Марія. 

-- Тому, що навіть якщо тато дозволить привести додому подруг, вони не захочуть прийти. Я їм ніколи не подобалася. При чому усім без винятку. Я заможна некрасива зубрила, яка ніколи не ходила пішки  до школи. 

-- І що в цьому поганого? 

-- Та все погано. Я хотіла їздити на таксі або шкільним автобусом. Хотіла  почуватися вільною, а не папугою у клітці. Та тепер вже нічого не зміниш. Шкільні роки залишилися в минулому. 

-- Знаєш, що я тобі скажу. Те, що ти мені розповіла цілком нормально. Стосовно твоєї зовнішності можу упевнено сказати, що скоро все зміниться. Ти побачиш, як одного дня з гидкого каченяти перетворишся на прекрасного лебедя. І це я кажу не для того, щоб зараз тебе заспокоїти. І подруги у тебе будуть і перше кохання, тому зараз просто не зважай на думку колишніх однокласників. У всі часи відмінників не долюблювали. Здається зараз це називається булінгом. 

Слова Марії зовсім не заспокоїли бідолашну дівчину. Єдине з чим пощастило Єремії це  кохання та це лише її думка й вона навіть на секунду не хотіла вірити у те, що може помилятися. 

-- Легко говорити, коли проблеми не твої. Ох, ну чому я багата і не красива? Краще б я була звичайною і бідною. Ненавиджу себе...

Марія яка почала працювати у Мельників після смерті мами Єремії здивовано підняла брови. Дивно, що дівчина цурається того про що мріють мільйони. 

-- Ти вже доросла й водночас дитина! У твоєму віці цілком нормально не подобатися собі. Я б не сказала, що ти не красива. І я упевнена, що до свого двадцяти річчя ти кардинально зміниш свою думку, а зараз просто перестань перебільшувати свої вигадані вади. З'їж запіканку. Я упевнена вона  піде тобі на користь. 

-- Думаєш? -- з сумнівом запитала Єремія, скосивши погляд у бік порцелянової тарілки.

-- Смачного тобі! Якщо ще чогось захочеш я буду на кухні.

Марія вийшла з кімнати Єремії залишивши її на одинці з собою і запіканкою. 

Вставши з ліжка Єремія взяла тарілку й вилку. Відділивши кусочок зібралася покласти його до рота, але раптом відчула, що її нудить. 

Можливо сир був зіпсований або ж вона просто не хоче їсти сирну запіканку через упередження. Іноді таке буває, коли щось вб'єш собі в голову. Просто її організмові не потрібен кальцій. 

Може варто попросити Марію, щоб вона приготувала мені соковитий стейк? З кров'ю...

-- Фу! Як я могла про таке подумати? -- Зкривилася дівчина й затуливши рота рукою побігла до туалету ледь стримуючи рвотні позиви. 

Цього разу її реально знудило й вона вирвала все, що було у шлунку.

Коли усе минулося Єремія прополоскала рота водою й повернулася до своєї  кімнати не розуміючи, що з нею сталося.

-- Мабуть, у парку щось не те з'їла. Потрібно випити сорбент і все минеться. Сьогодні у мене побачення і я не можу не піти на нього. Юра поганого ставлення не заслуговує. Він єдине хороше, що є в моєму житті. Без нього я себе не уявляю. 

***

Знайшовши у домашній аптечці потрібні ліки Єремія уважно прочитала інструкцію і лише потім проковтнула дві пігулки запивши  склянкою води.  Сподіваючись, що за кілька хвилин все минеться, дівчина пішла прийняти душ. 

Та на жаль легше не ставало. Єремія все ще відчувала слабкість і легке головокруття. Одягнувши джинси дівчина взяла з шафи тонкий джемпер й одягла на голе тіло. Вона не хотіла, щоб Юрій злився через дрібниці. Чоловікові не подобалося, коли  Єремія одягала бюстгальтер.