2

Глава 2

-- Єремія, де ти вештаєшся цілими днями? Я майже не бачу тебе. Лише зранку за сніданком і то не завжди. Може ти ще й вдома не ночуєш? --  питав невдоволений батько свою доньку, яка щойно переступила поріг будинку в якому вони живуть разом з того часу, як померла мама Єремії.

Звісно в домі є прислуга, але у Мельників не прийнято її вважати членами родини. Господар будинку завжди дуже стримано поводиться з персоналом який на нього працює. 

Саме тому він особисто чекав повернення доньки додому. 

-- З друзями гуляла у парку. Я ж не можу лише вчити англійську й сидіти під замком, тату, -- відповіла Єремія, знімаючи сумку з плеча. 

Дівчина намагалася виглядати безтурботною, але насправді всіма силами старалася приховати хвилювання. Знав би батько, як сильно б'ється серце його доньки і зараз це не тому, що її пестить коханий Юра. 

-- З друзями вона гуляла. Цікаво, як ти сухою залишилася якщо надворі почалася осіння злива? -- Не довірливо запитав Ігор Андрійович, підійшовши до доньки ближче. З очевидним сумнівом він почав оглядати Єремію з голови до ніг. 

-- Ми у кафе сиділи. Піцу замовили і коктейлі, -- брехала дівчина, мріючи про те, щоб її слова коли-небудь стали реальністю. 

-- Сподіваюся безалкогольні?

-- Тату..., я повнолітня і можу собі дозволити. 

Єремія обурено закотила очі, бо тато все ще не довіряв їй. 

-- Хочу нагадати, що у мене розпочалася перед виборча кампанія.  Зараз за нашою сім'єю на усіх фронтах підвищена увага. Пам'ятай, що ти  не проста дівчина. Ти донька кандидата у мери міста.  Журналісти намагатимуться нарити компромат, тому навіть не думай утнути якусь дурницю. Я для твого майбутнього стараюся.  

Високі слова пана Мельника здавалися смішними. Єдиний для кого цей чоловік старається це він сам. Єремія лише додаток до ідеального іміджу. Красива обгортка, але не улюблена донька. Ігор Андрійович завжди мріяв про спадкоємця, але дружина не змогла народити другу дитину. 

Звісно батько Єремії не тиран чи деспот. Просто він такий який є. І не поганий, і не хороший. 

Можливо це любов така особлива, бо він таки її батько і по-своєму проявляє турботу. Все-таки чоловік не привів додому нову дружину, а навпаки зосередив увагу на Єремії. Робив усе для того, щоб у очах суспільства Єремія виглядала ідеальною. 

--  Я все це пам'ятаю тату і нічого поганого не роблю. Запевняю! 

Єремія справді вважала, що у її діях немає нічого поганого. Невже бути закоханою це гріх? Так, вона закохалася і можливо не в того хто сподобається її татові, але ж хіба серце питає кого любити. Воно просто йде до того від кого тріпоче наче пташка крильми. 

В найгірший період свого життя Юрій став для неї цілим всесвітом. 

Коли після важкої хвороби померла мама Єремії вона затягла себе в жахливу депресію. Наодинці з собою намагалася пережити своє горе, але це для юної дівчини виявилося зовсім не просто, бо поряд не було нікого з ким би вона могла розділити свій біль. Єремія не така сильна, як її батько. Дівчина не змогла вдавати, що смерть мами буденна річ, а життя йде далі. 

Спершу вона перетворилася на бунтарку. Перестала ходити до школи, подружилася з алкоголем та цигарками. Одного разу навіть не прийшла ночувати додому, але батько швидко стримав її войовничий дух і дівчина замкнулася у собі. Стала уникати людей й потроху перетворюватися на мовчазного привида. Після консультацій з психологами Ігор Андрійович зрозумів, що перегнув палицю з вихованням доньки й поступово все повернув на круги своя. 

Єремія теж зрозуміла, що у такий спосіб біль не зникне з її душі й спробувала просто жити. Одного разу прогулюючись парком дівчина побачила молодого хлопця -- художника. На дворі стояла жахлива спека, а цей бідолаха намагався перенести на полотно безхмарне небо. 

Дівчину зацікавила робота художника, тому вона з захопленням почала за ним спостерігати. Саме так вона познайомилася з Юрієм. Спершу Єремія просто приходила до нього, щоб побачити, що ж він малюватиме. Потім слово за словом вони почали спілкуватися тісніше. 

Спочатку Єремія не розуміла чому так легко відкривається йому. Чому рахує хвилини, щоб піти до парку? Чому забуває, як дихати, коли Юрій дивиться на неї? А потім вона нарешті зрозуміла, що закохалася. У слова, погляди, ставлення та у самого хлопця закохалася. 

Їхні розмови здавалися їй такими особливими.  І Юрій теж особливий. Він так щиро підтримує її, просто як людину, а не як доньку пана Мельника. 

Коли дівчина почула, що її почуття взаємні і Юрій теж закоханий у неї, втратила голову. Розповіла йому про себе геть усе, але Юрія це не злякало. Хлопець запевнив її, що його цікавить лише вона. Статус її батька чи його статки для нього не мають жодного значення. 

Єремія почала безмежно вірити йому та довіряти. Їй було байдуже на різницю у віці. Дівчина була упевнена, що Юрій буде з нею все життя і якщо батько не прийме її вибору, вона піде не лише проти нього, а й проти всього світу. 

Надто сильно Єремія закохалася. Настільки сильно, що не задумуючись подарувала Юрчикові свою цноту. Саме він став не лише її першим кохання, а й першим чоловіком.

 Вони разом понад три місяці. Удвох провели прекрасне літо. Юрій навчив дівчину не лише тонкощам кохання, а й тонкощам брехні. Розповісти батькові правду Єремія не змогла, бо добре знала чим усе це закінчиться, тому й почала брехати, обіцяючи собі, що зовсім скоро, одразу після виборів,  вона зізнається татові, що зустрічається з чоловіком на одинадцять років старшим за неї, а до тих пір дівчина триматиме своє кохання в секреті.  

***

-- Привіт, Марино! Вже трохи пізно, але я не на довго. Просто зараз ти мені потрібна, -- стримано привітався Марк, переступивши поріг квартири своєї коханки. 

Жінка чекала його, бо Марк ніколи не приходив без попередження. Йому подобалося заходити до коридору й одразу без зволікань займатися сексом. Майже ніколи вони не робили цього у ліжку. 

Зубровський потребував не Марини. Йому не потрібні нудні розмови чи чашка чаю за красивим столом. Все за чим він прийшов це її розкішне тіло. І він мав на нього право, бо регулярно оплачував вхід в її квартиру.