1

Глава 1

3 вересня 2016 

--  Чому ти так довго, Мишеня? Я вже стомився тебе чекати, кохана, --  невдоволено буркотів Юрій, стискаючи кермо старенького як світ позашляховика.

Він чекав дівчину на виїзді з котеджного містечка. Це було їхнім таємним  місцем зустрічі. Дівчина не дозволяла йому наближатися до її будинку менше ніж за один кілометр. 

Єремія сіла на переднє сидіння й прихилилася до плеча Юри. Дівчина шукала розуміння на широких грудях чоловіка, тому притулилася до нього, щоб послухати як б'ється його серце. 

Спокійно та рівномірно, а її бідолашне так тріпоче ніби збирається вистрибнути з грудей. 

--  Вибач!  Батько сьогодні працює вдома. Я ледь змогла втекти непомітно. Боюся, щоб він чого раптом не запідозрив, --  захекано шепотіла дівчина, щоки якої були схожі на стиглі томати. 

-- А може настав час розповісти йому про нас? Як гадаєш, Мишеня? Скільки ще ми гратимемо у Ромео і Джульєтту? 

--  Ні! Зараз ніяк не можна. Мені щойно виповнилося вісімнадцять. Та в уявленні тата я все ще дитина! Якщо батько дізнається, що у мене є хлопець і він набагато старший за мене, то нашим стосункам прийде кінець. Він все зробить для того, щоб нас розлучити. Я ж ідеальна донька усіма шанованого пана Мельника --  майбутнього мера нашого міста. Якщо хтось про нас дізнається політичній кар'єрі батька прийде кінець. Люди вміють все подати в неприйнятному вигляді і з нами теж так поступлять.  Юрчику, ми маємо зачекати поки тато не переможе на виборах. 

--  Мишеня, я дорослий чоловік, а бігаю за тобою наче хлопчисько. Ми ховаємося по закутках наче діти.  Може годі приховувати наші стосунки. Якщо тобі страшно, я сам поговорю з твоїм батьком. Чи тобі соромно за мене? Боїшся, що татусь не здобрить  твій вибір? Бідний та не популярний художник не потрібен майбутньому мерові в якості зятя, --  скривився Юрій, протираючи колюче підборіддя. 

Хлопець просто говорив не усвідомлюючи настільки сильного болю завдає Єремії. 

--  Що ти таке кажеш. Мій тато про зятя навіть не думає. Я для нього все ще маленька дівчинка...  Юро, хіба не відчуваєш, як сильно я тебе кохаю? Ми до віку будемо разом. Обіцяю! І думка батька для мене не важлива. Та спершу мені потрібно добре стояти на власних ногах, а не залежати від тата. Вступити до універу і тоді вийти за тебе заміж. Ти ж зачекаєш зовсім трішечки?

Єремія наче жалісливе мишеня тулилася до Юрія який чомусь не поспішав заспокоїти бідолашну. 

-- Цілий рік, Єреміє. І ти це називаєш трішечки? Як я житиму без тебе цілих дванадцять місяців? Не хочу, щоб ти їхала вчитися закордон. Я  ж уже сотню разів казав тобі, що ти для мене цілий всесвіт. Ти моя муза, Мишеня. Коли ти поряд мої картини самі лягають на полотно. Без тебе у мене нічого не виходить. 

--  Я все це знаю, Юрчику, але тато...

--  Ти таки боїшся його, бо добре знаєш, що пан Мельник не прийме такого зятя як я до своїх хоромів. Ти ж завидна наречена у нашому місті, а я художник який живе і творить в одній кімнаті. Мені ледь вистачає грошей на оренду квартири та фарби. 

--  Ні, тато все зрозуміє. Він любить мене. І тебе полюбить. Ти ж така хороша людина. Просто дозволь мені закінчити перший рік навчання і ми на віки будемо разом. 

-- Їдьмо до моєї студії, Мишеня. 

-- Сьогодні ніяк, Юро. Тато найняв для мене репетиторів з англійської, щоб я за цей місяць до ідеалу відточила розмовний рівень. Я й сама добре справляюся, але він навіть чути нічого не хоче.  Мені потрібно повернутися додому. Поглянь на небо. Його вкрили темні хмари. Здається піде дощ. 

-- Мишеня, я не зможу тебе так просто відпустити. Ти наче наркотик до якого я відчуваю невтолиму залежність. Скільки б я не цілував тебе, скільки б не був з тобою все одно мало. Ходи до мене... Хочу насолодитися кожною клітиною твого прекрасного тіла. Мрію створити картину де ти, моє Мишеня зливаєшся з природою. Це буде нашим коханням. Нашим секретом. 

-- Я кохаю тебе, Юро, -- тихо прошепотіла Єремія, ковтаючи грудку у горлі. 

Наповнені пристрастю слова і Юрій впевнено заволодів губами Єремії. Цілував гаряче та солодко. Дівчина мліла у його руках, топилася наче морозиво на сонці хоч осінній день був похмурий та дощовий. 

-- Я теж тебе кохаю, Мишеня. І не відпущу до того часу, поки не насолоджуся твоїм прекрасним тілом сповна. 

Затьмарена улесливими  словами Юрія дівчина перебралася на коліна до коханого й від гарячих та спокусливих поглядів зовсім втратила голову. 

Вмілі руки Юрія поповзли під куртку Єремії й скинули її з плечей. Далі на заднє сидіння полетів легенький светрик і дівчина залишилася лише у мережевому бюстгальтері, який ніжний художник не потрудився зняти. Він просто зсунув його з грудей дівчини. 

У свої вісімнадцять Єремія не могла похизуватися великими грудьми, тому спробувала затулитися рукою. 

-- Не ховайся від мене, Мишеня. Ти прекрасна! А цицьки твої ще виростуть. Зараз вони схожі на недостиглі персики та я не проти спостерігати за тим, як вони перетворяться на два соковитих фрукти. 

Юрій забрав її руку з грудей й припав до них губами. Дівчина зойкнула й, щоб втримати рівновагу схопилася рукою за подряпаний підлокітник, а голову відкинула назад й застогнала від задоволення. 

-- Дідько! Я знову забув купити презервативи, -- вилаявся Юрій. --  Мишеня, обіцяю я буду обережним. 

Єремія нічого не чула. Її переповнювали емоції. Про можливість завагітніти вона зовсім не думала, бо вважала, що Юрій про все подбає. Він її перший чоловік. Саме йому вона вирішила віддати свою невинність. Коханий розуміє, що вона зовсім недосвідчена й нічого не тямить у методах контрацепції. 

--  Я знаю! Тому безмежно довіряю тобі, коханий. Упевнена ти ніколи не зробиш мені щось погане. 

***

--  Я перепрошую, Марк Семенович у приймальні чекає Терехов  Віктор Сергійович. Йому не назначено. Хай увійде чи призначити  зустріч на інший день?

--  Хай заходить! І зроби, будь ласка, дві кави, --  наказав своїй секретарці Марк. У політичному колі відомий, як змій.