Глава 24

– Досить! – голос Лінари дзвенить над залою, мабуть, посилила. – Ми домовлялися лишити ворожнечу! У кожного з нас знайдеться те, що не хочеться оголювати перед Артефактом та конклавом. Але я не повірю, що Джарес здатний тримати когось під тортурами.

– Ви ж із Констансою були подружками! – пирхає Мегерія.

– Так, – погоджується Лінара. – І я знаю його з дитинства. Джарес втратив батьків, ти сина. Можливо, визнаєте, нарешті, вендету закритою?

І друга ще. Але у Владик зазвичай ті, хто не Владики, не рахуються.

– Ми дамо вам часу до наступного конклаву, – веде далі Лінара. – І якщо на той момент не заспокоїтеся – проводитимемо суд за всіма правилами.

– Якщо доживу, – бурчу.

Не хочу я ніяких судів. Едінги знову викрутяться і на мене все спихнуть. Адже знають, що і як робити. Та й хто їх зупинить, з їхніми Дверями? Більшість воліє не втручатися. Знову пересидять, перечекають, а потім висунуться, жертвами прикидаючись.

Закінчує конклав Тамбер, чоловік Лінари. Оголошує, що Ерія допускається до пошуків Артефакту і пропонує визначитися, з чого їх, власне, почнемо. Ну, точніше, продовжимо, звичайно, усі ж шукали у поті чола...

– Слідів на місці руїн не залишилося, – з жалем відповідає Ерія. – Пошуковики заходили в глухий кут.

– Якщо навіть ти не можеш виявити свій Артефакт, то хто з нас може допомогти? – буркливо озивається Хранитель Дзеркала.

– Загалом... є одна пропозиція, – Ерія кидає погляд на мене. – Якщо щось і може знайти Артефакт, то це енергія Джерела.

І знову всі тридцять чотири пари очей вп'ялися в мене. Не подобається мені такий поворот, хмурюся. Та на відміну від моїх домашніх, тутешніх хіба похмурий погляд пройме?

– Слухаю, – бурчу, думає, інтригу розвела, і всі згодні з однієї лише цікавості?

– Я можу спробувати налаштуватися на Артефакт, дядько приносив його іноді, навчав із ним працювати. Адже енергія Джерела легко підлаштовується під усі інші. Можливо, тоді нам вдасться його засікти? Потрібно буде підготуватися...

– Е-е, пригальмуй, я ще не дав згоди! – перериваю. – Спершу мені треба подумати.

– Звичайно, – погоджується Ерія. – Я готова і на будь-які інші способи, просто мені особисто поки що на думку нічого не спадає.

– Добре, – каже Тамбер. – Тоді, Джаресе, будь ласкавий сповістити про своє рішення.

– Сповіщу, – погоджуюсь.

Чекаю, всі починають ворушитися, наче збираючись розходитись. Доводиться кашлянути:

– А що щодо драконів? Їх знайти простіше, ніж прихований Артефакт.

– Драконами я займуся, не хвилюйся, – повідомляє Равенна.

– Гаразд, – погоджуюсь.

Кому, як не Владичиці Єства, ними й зайнятися. Якщо, звісно, не вона їх привела.

Всі погоджуються, що конклав можна вважати закритим. Прямують до виходу.

Намагаюся тримати Ерію у полі зору. Вийшовши із зали, деякі поспішають забратися якнайшвидше, інші групуються під виглядом світських бесід.

Розмірковую, як би так забаритися. У кабінет повертатися не хочеться, Ерію випускати з поля зору теж.

Та не мені одному, схоже. Вже поруч із нею Владика Дверей в'ється. Чи то пропонує Дверями скористатися, чи то в пастку заманює. Сподіваюся, хоч не намагається змовитися прямо у будівлі конклаву.

Ерія, звичайно, навряд чи спокуситься на якісь запрошення, судячи з того, що встиг про неї дізнатися. Але ельфоподібний Едінг буває як чарівний, так і лячний. А якщо він їй щось пообіцяв... то, може, я краще пообіцяю?

– Мало дівчат у підвалах тримаєш? – підходжу рішуче.

Ерія здригається, чи то від несподіванки, чи то від незгоди. Але тут же дарує мені посмішку. Повертаю свої тридцять два.

– Ти тільки на те й спроможний, щоб брудні плітки розпускати, – зневажливо відповідає Едінг.

– Дракони у двері не пролазять? – піднімаю співчутливо брови. – Прорахувався?

– У тебе марення! Видіння з реальністю поплутав!

– А в тебе манія!

Едінг раптом нахиляється, проштовхує крізь стиснуті зуби.

– Нас твоє Джерело не підпустить, сам знаєш. Нам твоя смерть більше мороки принесе, ніж користі! Хіба що задоволення. Шукав би того, хто має вигоду.

Едінг розгортається різко. Ерія дивиться зацікавлено, трохи звівши витончені брівки. Справді, не підпустить, я постарався ще коли намагався їх знайти, ще коли зумів приборкати Даррена. Але хто знає, що могли вигадати? З їхніми Дверями не можна бути впевненим, що обхідний шлях не знайдуть.

– Не зв'язувалася б ти з ним, – кажу, дивлячись услід його фігурі. – Обдурить і оком не моргне.

– Краще зв'язуватися з тим, хто обдурить і моргне? – хмикає Ерія.

– Як на мене, то краще з тим, хто зовсім не обдурить.

– Це ти, чи що, не обдуриш?

– Мені й удома добре, за чужими багатствами не женусь.