36. Кінець

Запах млинців доносився з кухні. Ранок починався доволі затишно. Я побувала у саду, зірвала невеличкий букетик поки Світан порався на кухні. І як йому вдається так рано прокидатися? Особливо після гарячої ночі?

Поки принесла вазу з цвітом, млинці з варенням та міцна кава вже чекали на мене. Чоловік цмокнув у щоку одразу як помітив мене.

- Доброго ранку, люба. - з ніжністю привітався. - Виспалася?
- Так. Король прислав звістку, що дає нам відгул на кілька днів. Отож сьогодні не потрібно нікуди йти.
- Маєш якісь побажання? Чим хочеш сьогодні зайнятися?
- У мене не має особливих побажань. Можливо ти чогось хочеш?
- Злітаю в місто, хочу прикупити кілька мечів собі. Складеш компанію?
- Залюбки!

Після трапези, як і хотів Світан, прогулялися містом відвідавши кілька крамниць зі зброєю. На дворі холодало, отож мусили зайти на чашечку чаю. Вийшло доволі імпровізоване побачення. Немов повернулися у давні часи, коли годинами базікали ні про що. Аж не віриться, стільки пригод з нами трапилося, скільки всього довелося пережити... Хоча, знайомі всього нічого, а здається - немов вічність...

Повільним кроком ми повернулися додому, де нас зустрічав старший ронн мого помістя. Чоловік виглядав трохи стурбованим, чим зацікавив мене.

- Ваша світлість, - схилив голову Сава. - Завітали ваші родичі.
- Родичі! - здивувалася. - Хто саме?
- Його світлість, великий маг - Лукаш, та молодша регорннеса Октар.
- Вони в залі очікування?
- Ні. В залі для зустрічей гостей. Я подумав, що не гоже змушувати вашу родину чекати.

Подякувавши за турботу відправилася приймати неочікуваних гостей. Яким вітром їх сюди занесло? Ще й обидвох одразу.

- Евелін, - взяв за руку Світан, - спокійно.
- Я спокійна! - різко випалила.

Чоловік лише усміхнувся. Спершу не розуміла, про що він говорить, чого б це мала нервувати?! Але моя буйна реакція та надто швидкий темп говорили про зворотне.

- Маєш рацію, - визнала, - не розумію, що зі мною...
- У тебе не найкращі стосунки з родиною, тому в цьому немає нічого дивного. Однак, як і всі, насправді ти бажаєш бути любленою. Дитина позбавлена батьківської ласки, завжди шукатиме місце, де для неї знайдеться бодай краплинка любові. Кому, як не мені про це знати.
- Знаєш, мені здається - ти надто ідеальний для мене.
- Тобі здається. - зареготав фрим. - Глибоко вдихни й спокійно поговори з ними, не думаю що вони прийшли зі злими помислами.

Світан турботливо цмокнув у чоло й відчинив переді мною двері, а сам залишився зовні. Лукаш і Огнеса сиділи один навпроти іншого і щось активно обговорювали. Сестра першою мене побачила і з усмішкою привіталася. Згораю від цікавості, чому ці двоє тут!
- Давно не бачилися, - скривив обличчя брат.
- Та чого? Останній раз бачила тебе під час своєї страти. Заклинання вибуху, як твоя візитівка, брате.
- Справді? - засоромився той. - Я хвилювався, що запізнився...
- Евелін, ми дуже хвилювалися за тебе! Твій захисник майже нічого не пояснив. А потім ви різко зникли посеред бою.
- Ти теж там була?
- Евелін! - обурилася. - Ти моя сестра, як я могла проігнорувати загрозу твоєї смерті? Рід Октар присягнув королю, але посеред бою я шукала не короля, а тебе!
- Це, - глянула на їхні щирі емоції, - досить неочікувано. А де батько?
- У нього справи, як завжди, - махнув рукою Лукаш. - Він теж хвилювався, я впевнений. Просто батько погано виражає свої емоції.
- Це у вас спільне! - зареготала Огнеса. - Тато переймається твоїм неочікуваним шлюбом. Спершу регент, тепер герой Еллею.
- І тому він відправив вас, замість того, аби самому прийти?! Дуже схоже на Маркуса.
- Евелін, мені теж не подобається така раптова ідея заміжжя. - з нотками агресії мовив. - Ти - Октар, радниця короля і красива жінка. Можна знайти набагато вигідніший шлюб.
- Лукаш! - остудила брата. - Спершу ти мав би спитати, що Я думаю про цей шлюб. В іншому випадку складається враження брудних помислів старшого брата, котрий хоче якнайвигідніше продати сестру. Чи саме це є твоєю ціллю?
- Звісно, ні! - аж підскочив. - Я подумав, що це може бути не бажаний шлюб, оскільки такою була воля короля, а ти стала жертвою.
- Це правда, однак, у мене є почуття до Світана. Нехай все склалося набагато швидше, ніж того б хотіла. Але думка про заміжжя вже не викликає страху, чи огиди.
- Але Евелін, - схвильовано почала сестра, - він фрим, тебе це не хвилює?
- Фрим, чи ще хтось. Яка різниця? Мені з ним затишно. Він розуміє мене без слів. Піклується, оберігає, сприймає такою, яка є. Наше кохання не схоже на те, яке описується в романах. Воно не загорілося з першого погляду, не спалахнуло небаченою пристрастю. Зовсім ні. Воно повільно мліло десь в глибинах наших сердець, поки не набралося сил, аби взяти верх над розумом Знаєте, я не намагаюся бути для нього ідеалом, вдавати зі себе когось іншого. Я - просто я. А він - просто він. Ми обидвоє далеких до аристократичних стандартів. Обидвоє не безгрішні та й напевно не найкраща пара... Однак, це не завадить нам бути разом.
- Звучить так романтично, - хитро прижмурила очі. - Бачу ти рішуче налаштована, сестро.
- Це не зовсім "рішучість", Огнесо. Просто я нарешті відкинула страх і забажала стати щасливою.
- Як же твоя кар'єра? - поцікавився Лукаш. - Хіба не тому ти пішла з дому?
- Можливо тобі це здається дивним, але є різниця між шлюбом де я обираю чоловіка, та батько. Ти спадкоємиць і на твій вибір ніхто не впливає, цього ж не можна сказати про нас з Огнесою.
- Евелін, батько не видав би тебе проти твоєї волі... - імпульсивно випалив, але Огнеса його заспокоїла.
- Евелін, я так вдячна долі, що зробила нас сестрами. Ти навіть не уявляєш, наскільки твій образ додає мені сил у скрутні хвилини! Тому, я не збираюся стояти на заваді твоєму щастю. Що скажеш, Лукаше? - перевела погляд на брата.
- Батько просив переконати тебе в абсурдності цього шлюбу, - чесно зізнався той. - Твій обранець не викликає у мене довіри, якщо чесно. Однак, то твій вибір. Єдине що мені залишається - підтримати його.
- Тоді залишаю гнівного батька на вас. - усміхнулася.

Ми ще деякий час побазікали, Світан теж приєднався до бесіди. Огнесі він подобався, а от Лукашу навпаки. Слово за словом і напруга трохи спала. Година наближалася пізня й гості повернулися до себе. Огнеса на останок кинула, що сама підготує все для весілля, аби я цим не турбувалася. Ні я, ні Світан не заперечували.

Отож наступний тиждень моя сестра застрягла у клопотах, а ми поїхали у ділове відрядження до Оріона. Зустрілися з королем, потанцювали у нього на балу, сходили на пляж, спробували національну кухню Оріону. Ця поїздка була короткою, але змусила мене переглянути свої цілі. Я ще ніколи не почувалася такою щасливою!

Я не плела інтриги, не сушила голову над кар'єрним ростом, не переймалася за власну безпеку, не ганялася за батьківським визнанням. Все це втрачає сенс, коли розумієш, що для щастя потрібно не так вже й багато...

                                                                          ************
В Огнеси безперечно є смак. Я міряла замовлену нею сукню і була приємно вражена. Ніжна тканина білосніжного кольору гармонійно підходила до шкіри. Облягаючий фасон підкреслював фігуру. Низ сукні, від колін, спадав пишним водоспадом. На корсеті красувалася вишивка срібними нитками з атрибутами герба Октар. І, немов окремий витвір мистецтва, довга фата зі схожою вишивкою. Це прекрасно! Не можу намилуватися собою у дзеркалі. Цікаво, як відреагує Світан?

- Ей! - побачила його віддзеркалення. - Я ж просила не заходити!

Чоловік стояв біля дверей і не рухався. Його сповнений захоплення погляд говорив краще будь-яких слів. Не змогла втримати смішків.

- Дозволяю зробити мені кілька компліментів, - грайливо почала.
- О моя повелителько, - увімкнувся у гру, - ви найчарівніша жінка з усіх, що я бачив. Чи дозволити мені, грішному, поцілувати вашу руку. - сміх стримати не можливо!
- Я десь чула, що бачити наречену у сукні до весілля - погана прикмета.
- Чхати хотів на якісь там прикмети. Я кохаю тебе, і побачу сукню, чи ні, це не змінить цього факту.

Світан ніжно цмокнув у скроню, а я знову розцвіла в усмішках. Щось надто багато щастя для мене, десь воно ж має закінчитися?

- Евелін! - різко схопив за плечі.
- А? - налякав мене! - Що таке?
- Сонечко моє, - на всі зуби усміхався, - ти вагітна!
- ЩО?!
- Відчуваю як у тобі б'ється серденько маленького фрима!

Чесно кажучи я сильно розгубилася. Ця новина настільки неочікувана, що не могла вимовити ні слова. Світан на радощах підхопив на руки й закружляв. Дитина?! Господи, то ж дитина! Я не готова до дітей!

- Стій, Світане. - спустилася на землю. - Слухай, а це точно?
- Точно, - обійняв. - Батьки відчувають дитя вже на другому тижні вагітності. Через шість місяців на світ народиться наш маленький фрим. Не хвилюйся, я буду поруч.
- А фрими швидко ростуть... - тихо протягнула.

Його лагідний голос та гарячі обійми заспокоювали... Маленьке життя скоро появиться на світ. Ми будемо батьками. Це ж стільки відповідальності! Страшно. Лячно перед невідомим, але Він поруч... Впевнена, ми - впораємося!

- Кохаю тебе! - крізь сльози промовила.

Світан обережно зібрав сльози радощів з мого обличчя, а після поцілував солодким та тягучим цілунком.

- Евелін, не знаю, що чекатиме нас попереду, але я зроблю все для того, аби ти була щаслива.
- Знаю!

І без сили навівювача знала, що він говорить щиро. Я змінилася завдяки йому. Навчилася довіряти, дістала змогу мріяти, наважилася бути щасливою... Це не кінець. Це початок нової історії. НАШОЇ вже спільної історії.