31. Офіційна наречена.

Гладкий перстень з коштовним камінням зручно сидів на пальці. Та попри дорогий вигляд справжня цінність цяцьки в іншому - трьох рівневе заклинання захисту. Такий перстень врятує життя навіть тоді, коли тіло отримає смертельні поранення. На жаль, це одноразова акція, після котрої прикрасу просто розірве.

В будь-якому випадку - дорогий подарунок. Схоже на наступному королівському балу Клод збирається оголосити мене своєю нареченою. Події набирають обертів...

Я прямувала у лігво "Лілових ірисів", на зустріч з їхнім командиром. Жінка з цікавим минулим завдяки власним здібностям створила та очолила найвидатніший у королівстві орден захисників. Не терпиться її побачити.

Серцем цього ордена стала фортеця - "Грім", котру отримала у спадок Катаріна. Побачивши це чудо будівельного мистецтва на власні очі, шоковано роззявила рота. Сама фортеця збудована високо в горах, звідки до найближчого телепорту кілометрів 15. Розріджене повітря, як перше що дає про себе знати. Високі, міцні стіни, куди рівномірно вставлені магічні кристали для підтримки магічних бар'єрів. На стінах десятки найновіших магічних катапульт й інших, невідомих мені чудасіїв зброї.

Я писала про свій візит, отож захисники вже чекали на мене. У фортеці не було воріт, щоб зайти й вийти потрібно прочитати певне заклинання, котре знало всього двоє людей, Катаріна та її заступник. Така практика додавала роботи, але зменшувала ризик шпіонажу та заколоту.

Відкривши прохід у стіні мене зустріла сама Катаріна. Дуже красива жінка років 30. Руде волосся туго заплетене косицями й високо зібране на потилиці. Пронизливий погляд медових зіниць, котрі обрамляли тонкі брови. Одразу впало в око пірсинг над лівою бровою. Така прикраса ще раз свідчила про неординарну особистість. Чорний чоловічий одяг захисників з фіолетовими вставками, що облягав немов друга шкіра підтягнуту жіночу фігуру.

Інших емоцій крім захвату вона у мене не викликала.

- Радниця Евелін, - з повагою схилила голову, - вітаю в наших краях! Якщо ви втомилися після дороги, то мій помічник проведе вас у кімнату відпочинку. Або ж можемо одразу відправитися у мій кабінет для розмови.

У мене не так багато часу, отож рушила за командиром до кабінету. Після чашечки чаю ми почали невинну жіночу бесіду про красу фортеці, а вже після перейшли до суті.

- То яка істина причина вашого візиту? - спитала. - Ви ж приїхали не для того, аби висловити свій захват від фортеці.
- Звісно. Однак мій захват щирий. Насправді я приїхала з пропозицією. Ви дуже цікава особистість, Катаріна. Ваш батько збіднілий горнн, котрий продав рідну доньку іншому вельможному через борги. - жінка помітно напружилася. - Звісно живих свідків цієї історії майже не залишилося. І не хвилюйтеся, навіть якщо відхилите мою пропозицію, я не збираюся розкривати ваші таємниці, - спробувала заспокоїти. - Отже, ви відреклися від батьків, змінили ім'я та прізвище і розпочали свій шлях, як талановитого захисника і ще талановитішого командира. Пара Світозір, багаті простолюдини, в похилому віці залишилися без спадкоємців. Як ви їх зустріли інформації не знайшла, однак всі свої статки пара віддала вам. Так пані Катаріна отримала і нове прізвище і капітал для своєї справи. Ваш талант засяяв з новими фарбами. І все здається добре, окрім одного. Жіночого щастя?
- Ви й це винюхали. Я вражена.
- Скажу відверто, той чоловік в котрого ви закохалися - вас не вартий!
- Ох-хо! - гірко усміхнулася. - Серцю неможливо наказувати. На жаль.
- У наш час можливо... - тихо пробурмотіла. - Я дарую тобі титул горннеси, станеш вельможею і вийти заміж за аристократа не стане проблемою. Що скажеш?
- В обмін на що?
- Мій захист. Я потрапила у складну ситуацію і через кілька днів над моїм життям горітиме загроза. Думаю це триватиме десь місяць. Допоможеш вижити - дарую титул.
- Ці інтриги! - хмикнула жінка. - Нічого не змінюється, що тоді, що зараз... Добре! Я допоможу тобі. Складемо договір! - командирка витягла аркуш, але її зупинила.
- Мені не потрібні зайві докази. - якщо Катаріна вирішить мене зрадити, то цей папір і стане моєю згубою. - Я серйозна.

Витягнула кинджал і полоснула собі долоню. Кров капнула на чистий аркуш.

- Я - Евелін Октар, клянуся дарувати титул Катаріні Світозір, Якщо вона захистить мене від небезпеки впродовж наступного місяця.
- Я - Катаріна Світозір, клянуся вірою і правдою захищати Евелін Октар, впродовж усього наступного місяця.

Катаріна скріпила присягу кров'ю. Договір засяяв і розчинився у повітрі. Якщо одна зі сторін порушить присягу, то помре. Найдієвіший договір! Думала доведеться скористуватися новою здібністю, безмежно рада що змогли домовитися без цього...

- Піду збирати речі, в столиці ще не доводилося бувати, як і в палаці! - радісно вигукнула командир.

**********************************

Я помітно нервувала. Сукня з блакитного шовку ідеально сиділа. Чорні кучері каскадом спадали на плечі. Вечірній макіяж, що додавав обличчю ще більшої стервезності. Клод чекав за дверима й це були мої останні миті спокою, перед великою грою регента...

- Ти сьогодні прекрасно виглядаєш. - зробив комплімент і поцілував руку.

Ми крокували до бальної зали й з кожним кроком серце пришвидшувало ритм. Регент залишався спокійним, як удав, чим неймовірно мене дратував!

Далі події розвивалися дуже швидко і, немов, не зі мною. Ми вклонилися перед королем, а після Клод урочисто заявив про намір заручитися. Юліан дав добро перед аристократами й з цього моменту я - офіційна наречена Клода. Аристократи сприйняли цю новину бурхливими розмовами.

За традицією мені довелося станцювати перший танець з "нареченим". Витримавши цей дратівливий момент хотіла відкланятися. Однак, Клод думав інакше:

- Сьогодні особливий день, люба, - прошепотів на вухо, - не хочу відпускати тебе. - мій роздратований погляд став відповіддю, однак мої бажання Клода, аж ніяк не хвилювали. - Надто напружена, - притягнув до себе, щоб наші погляди зустрілися.
- Якби ми помінялися б ролями, я б на тебе глянула. - прошипіла.
- Ха-ха! Евелін, ти тепер моя! І я не дозволю, аби з тобою щось трапилося. Заспокойся. Просто дивись на мене, не відводи погляд і будь поруч! - нахабно заявив.

Цей владний чоловік все більше мене лякав. Його самовпевнені слова, поведінка, манери... Клод завжди був таким. Але раніше він ніколи не проявляв такої відвертої симпатії до мене.

- Добрий вечір, шановні! Сподіваюся не запізнився?!

Несподівано до зали увірвався Лерен, а за ним солдати?! Музика різко зупинилася і настала мить шоку.

- Як це розуміти, агар Лерен?! - підвівся з трону король.
- Переворот, мабуть!

Очі Лерена палали радістю, він був впевнений у своїх силах. Якого дідька?! Перевела погляд на не менш здивованого Клода. Схоже Лерен переграв регента. До замаху на мене не дійшло, бо агар вчасно організував заколот! Як іронічно.

- Старий, поїхав клепкою? Хто ж знав, що ти сам так полегшиш мені роботу?!
- Ага! - зашкірився другий.
- Охорона, схопити зрадників! - наказав регент.

Клод вичаклував меч з повітря і кинувся на Лерена. Однак його схопили самі ж гвардійці короля, як і мене власне. Довкола розпочалася різня. Катаріна кинулася мені на поміч, однак солдати перегородили їй дорогу. Хто з аристократів володів хорошими магічними навичками, чи то був мечником, той відбивався від атак солдатів, решту просто перерізали.

Клод, як найгостріший меч імперії вирвався з лап зрадників та визволив мене. Я побігла до юного короля, аби сховати того у безпечному місці. Клод вбивав кожного, хто намагався до нас наблизитися.

- Катаріна, приведи допомогу! - кинула їй, однак пізно. Жінка не встигла відбити повітряну кулю і відлетіла до стіни, добряче гепнувшись та втративши свідомість.

Морок з вами! Я не хочу тут помирати! Ми кинулися до виходу, однак там перегородили шлях. Клод все ще тримався, король вихопив меч з-під трупа якогось солдата і теж відбивався. Одна я стояла, як сирота, без гадки чим допомогти. Та й чи був сенс допомагати. Майже всі захисники палацу були на стороні Лерена, плюс солдати, котрих той привів.

Якийсь час Клод з Юліаном відбивалися мечем, потім у рух пішла магія. Врешті ця парочка видихнулася вбивши добрий десяток елітних воїнів. Нас оточили, це був явний кінець. Втомленого регента врешті схопили та зв'язали, як і короля. Мене ж скували у кайдани. От, тобі й вечір нареченої...