27. Стерво.

Ніздрі розширювалися, обличчя скривилося у злісній гримасі, та попри всю свою роздратованість пальці продовжували обережно стискати мою шию. Певною мірою мої слова надто збентежили Клода. Сумніви охопили чоловіка, тому зіниці бігали зі сторони в сторону в пошуках якихось відповідей.

- Добре... Ти мене заінтригувала. - пальці ніжно спускалися вниз, обвівши ключицю, торкнувшись плеча та зупинившись на талії. - Тепер у мене й справді виникло безліч питань, - лагідно промовив, аж сирітки вискочили. - Ти ж втамуєш мою цікавість?

Очі Клода загорілися. Тепер я відчувала себе дрібною здобиччю загнаною хижим звіром. Чоловік торкнувся моєї долоні, повільно підвів до себе і, як належить аристократу, поцілував руку. Цей жест зараз здався мені таким інтимним, що щоки різко спалахнули. Відсахнувшись від чоловіка на кілька кроків продовжила бесіду.

- Це прохання, чи наказ? - спитала.
- Це має значення? - кивнула головою. - Прохання.
- Тоді я спробую вам допомогти, частково, - після павзи додала.
- Частково? - нахмурив брови.
- В жінці має бути таємниця. Ви ж хочете, аби всі карти розкрила. Все має свою ціну, Клоде. - холодно мовила.
- Меркантильне стерво, - всівся на крісло. - Скільки?
- Подаруй пару кристалів для шпигування, котрі давав мені минулого разу.
- Навіщо вони тобі?
- Хто знає, - протягнула, - зайвими не будуть.

Клод кілька секунд роздумував, а потім вималював у повітрі пентаграму й на столі з'явилося два дрібних кристалики. Я усміхнулася й сіла навпроти.

- Я знаю, що навіювачі поділяють себе на дрібні класи згідно з специфікою магії. Специфіка кожного мага своя, перебачити котру неможливо. Навіть у союзі двох навіювачів здібності дитини можуть кардинально різнитися. Також, сила навіювачів може дрімати у роді й з'явитися досить неочікувано в десятому, а то й більше, поколінню.
- Так, це правда.
- То якою саме силою володіють навіювачі?
- Хах! - усміхнуло. - Надто абстрактне питання.
- Добре! - крізь зуби процідив. - Евелін, ти й справді можеш тільки читати чужі емоції?
- Ні, не тільки. Не існує такого навіювача, котрий володів тільки одною палітрою сили. Розподіл на дрібні класи лише говорить про спеціальність, тобто здібність до якої у нас найбільша тяга. Чим вищий потенціал, тим більше цих "спеціальностей" у навіювачів.
- Тоді чому навіювачі ніколи не афішували це? Хіба життя б не було легшим?
- А ха-ха-ха! - зареготала. - Ти серйозно? Невже не здогадуєшся навіщо?! З досягненням повноліття магія навіювача зростає майже удвічі. Тобто відкривається меншої міри ще одна "спеціальність". Ми тишком закінчуємо магічну академію, після чого відкриваємо у собі нові здібності. Ніхто не поширює, адже яка реакція буде в решти людей?
- Я розумію куди ти хилиш, але маги стихійники, як на мене, викликають більше страху.
- Маги стихійники здатні зруйнувати міста, а навіювачі здатні зруйнувати міста руками стихійників... Ц-ц-ц! - лукаво посміхнулася. - Ляпнула зайвого.
- Хіба навіювачі, котрі здатні контролювати людський розум не народжувалися останні 500 років?.. - зустрівшись з моїм поглядом чоловік різко притих. - Та, ні. Це неможливо.
- Тобто те, що Лерена підтримує агар Реян, батька котрого той вбив, для тебе нормально?

Його широко розплющені очі мене добряче звеселили.

- Тоді, які твої нові здібності після повноліття?
- Я вже достатньо розповіла, навіть більше, ніж вартують ці кристали. - Насправді для мене не відкрилися нові здібності, таке рідко трапляється. Можливо причиною стало штучне збільшення потенціалу, через що вони дрімають. - У будь-якому разі, мій сьогоднішній візит для обговорення інших питань.
- Ти так набиваєш собі ціну?
- Не дратуй. - зашипіла. - Від тебе жодних новин не приходило, навіть звіти не передав. Довелося розбирати кожну справу окрему.
- Це твоя робота. Вже забула як благала в мене посади? - зітхнув. - Ось, - простягнув кілька аркушів, - те над чим працював за час твоєї відсутності. Хотів вранці занести.
- Тут є таблиця доходів радників та агар, - після ознайомлення заговорила. - Навіщо?
- Витрати казни збільшилися в тричі за останні п'ять років, а помістя наших чиновників розширюються. Намагаюся вияснити, де є дірка в бюджеті. Хтось вигадав чітку схему і я стільки часу нічого не підозрював. Однак, людська жадність не знає меж. Порожнечу в казні вже не можливо було не помітити.
- І що вияснив?
- У цьому й справа. Нічого. Декларації чисті, я вже двічі перевіряв звітність бюджету й не бачу де вилив.
- Чудово! Перегляну все завтра.

На радощах взяла купку паперів. Роботи тут щонайменше на місяць. Окрім моєї фанатичної тяги працювати, справа дійсно цікава! Не пам'ятаю, чи попрощалася з Клодом, але повернувшись у своє помістя так і не змогла заснути. Отож до ранку уважно переглядала звіти, лише на світанку організм втомився і мені вдалося заснути на кілька годин...

                                                     ***************************************
Пролетів тиждень роботи з цим розслідуванням. Щоночі Клод навідувався у моє помістя, приносив нову інформацію та засиджувався з обговореннями. У нас родилися перші зачіпки, однак ще рано говорити про їх певність. Я, мабуть, безсердечне стерво, як казав регент. Думки про Світана все менше й менше з'являлися у голові. Ні, туга нікуди не зникла, але легені вже не стискало в агонії. Я нормально їла, спала, навіть кілька разів у театр сходила.

Якось на днях прийшло запрошення з Оріону на день народження принца. Король особисто його написав, що мене приємно вразило. І продовжуючи тему безсердечної - готувалася до вечірки. Правда бентежило те, що Клод нав'язався їхати зі мною. З вічливості ближчі королівства мають відправити принаймні одного представника від себе. Від Еллею їду я, отож його присутність не обов'язкова. Певно у нього якісь свої плани в Оріоні, отож скористався нагодою.

Для урочистості обрала довгу, однак зручну сукню, моїх улюблених темно-синіх тонів. Облягаюча зверху та повітряна знизу. Роннеси допомогли зібратися. Сьогодні вирішила потішити себе ніжним образом, отож волосся залишила розплетеним. Широкі, темні кучері розкішно спадали по спині, а вишукана срібна шпилька, з квітковим орнаментом, стала яскравим акцентом. У такому ж дизайні довгі сережки, браслет та перстень.

- Ваша світлість, - завітав дворецький, - біля порталу на вас очікує регент. Ви готові, чи мені запросити його в помістя?
- Не варто. Я вже спускаюся.

Останній оцінюючий погляд на себе в дзеркалі. Спробувала усміхнутися, але... Пф! Це більше на тортури схоже. От посміхатися все ще боляче...