11. Не чіпляйся за минуле.

- Швидко... - якось думано ляпнула.
- Чи будуть ще якісь накази? - і чого він такий ідеальний захисник?
- Будуть. Спи зі мною.

Шокованим поглядом бідолашний витріщився на мене. Світан, зазвичай, має кам'яний вираз обличчя, коли виконує свою роботу на людях. Однак, коли ми на одинці, то йому погано вдається приховувати емоції. І чомусь мене це тішило...

Люди рідко можуть бути відвертими зі собою, не те що з іншими. Ми ховаємо очі, почуття, думки, переконуємо себе у чомусь і йдемо до обраної цілі. Біль - наш головний мотиватор. Кожен з нас живе зі своїм болем. В когось більше, в когось менше... Але живемо...

Я не вмію так яскраво виражати емоції, як Світан. У мені мало світла. Я щось середнє між потворою та людиною. Навіть не пам'ятаю, коли згубила цю тонку ниточку чистоти та невинності. Мені байдуже на чужі сльози, горе, чи смерть. Не викликає захват жодне свято. Я порожня всередині... Та чи лише я?

- Ваша світлість, боюся, що не зовсім розумію вас.
- Світан, мене ледь не вбили, поки спала, - роздратовано почала. - Зараз не хочу залишатися самій. Лягай на ліжко й будь зі мною до ранку.
- Ваша світлість, це може погано вплинути на вашу репутацію. Слуги однозначно помітять, що ми провели ніч разом.
- Мене не хвилюють ні слуги, ні чутки, ні репутація. Тим паче я не збираюся виходити заміж. - пробурмотіла.

Схопила чоловіка за руку й вмостила на своєму ліжку. Зручно притулилася до мужнього плеча і лише тобі відчула, наскільки втомилася. Світан лежав натягнутий мов струна, для нього наказ викликав дискомфорт, що було зрозуміло одразу. Сподіваюся він зможе з цим звикнутися, бо найближчим часом нікому, крім нього, довіряти. Здавалося ми з радником на одному боці, але ж ні. У цій грі є інші факти, про котрі не знаю...

                                                                                 *********

Лють взяла верх над розумом. Це був четвертий день, як королева ігнорувала нашу зустріч! Її фернн повторював одне й те саме. "Королева обов'язково виділить вам час трохи пізніше". Не встиг той повторити цю завчену фразу, як отримав дзвінкого ляпаса. Я схопила за комір бідолашного фернна та прошипіла тому в обличчя.

- Королева бажає мене бачити, проведи до неї негайно!

У слова я вклала силу навіювача. Фернн з легкість пав під чари й вже галантно проводив до залу відпочинку її темності. Вона якраз пила чай.
- Оце вдало заскочила. - здається озвучила думки. - Ваша темність, - вклонилася, - Рогнеда Розалія, я з нетерпінням чекала зустрічі. - крізь зуби процідила.

Чекати на запрошення сісти було б доречним, але я вмостилася без всіляких манер, прямісінько на диванчик, де сиділа королева. Світан стояв на два кроки ззаду.

- Ох, радник з Еллею. - досить спокійно відповіла вона.
- Бачу, ви відпочиваєте без компанії, навіть вартових у кімнаті не має.
- Це була погроза? - весело запитала.
- Звісно, ні. Просто зауважила, у моєму королівстві люди досить уважні, щоб ви знали.
- А у нашому більш ввічливі, - вловила мій сарказм королева, - принаймні не вриваються у чужі покої.
- В Еллеї ввічливо не змушувати гостей чекати.
- Ах-ха-ха! - дзвінко зареготала. - Пригощайтеся гарячим шоколадом. Я обожнюю цей напій. - жінка налила у чашечку густої рідини та протягнула мені. - Рідко зустрінеш таких...- підбирала слово, - цікавих радників.

Королева мала неймовірно витончену поставу, плавні та граціозні руки. Одним словом - еліта суспільства. Дитяче личко, тонкі брови, чутливі губи, рожеві щічки. Довгі білосніжні коси чудово доповнювали цей невинний образ. Єдине, що видавало підступну натуру - хитрий погляд. Рогнеда Розалія мала абсолютну владу у своїх руках. Їй безмовно корилися та захоплювалися.

- Бачу ви не надто переймаєтеся про безпеку королівства. Можлива Розалія готова до війни з Еллеєм?
- Це провокація? Ви дозволяєте собі таке нахабство! - обурилася.
- Мене тричі намагалися вбити заслані вбивці у вашому палаці, невже королеві байдуже? - посміхнулася.
- Що?! - вигукнула.
- Ви залишили радника іншого королівства без належної охорони, і якби не мій захисник, то на території Розалії вже б розгорнулася війна.
- Певно Еллею дуже необхідні ті шахти. Однак, не думала, що вас принесуть в жертву. Регорннеса зі знатного роду, тепер радник його світлості та людина Клода. Надто багато тузів у рукаві, вам не здається?
- Здається моя смерть вагома причина для початку війни.
- Визнаю, - здалася королева, - мене обіграли. Але ж не мене одну? - весело продовжила.
- Ви маєте рацію. Я у полоні ситуації. Ми, або знайдемо компроміс зі шахтами, або мене вб'ють на ваших територіях і відвоюють кусок вашого королівства.
- Я не боюся Еллей. Та й дати солдатів для вашого супроводу на батьківщину - не важко.
- Це всього лише слова, а ваш противник Бледа Клод. Будьмо відверті! Ви неймовірний політик та королева, але слабка у військовій справі. У Клода все навпаки, як тільки знайдеться причина для війни - ви приречені.
- Так, однак у мене талановиті військові радники та агари. Додай сюди союз з Оріоном. - то в них союз з нашими сусідами. Неочікувано. - Я увійду в історію, якщо пошматую і привласню частину Еллея? Як гадаєш?

Все-таки королева не відкидає варіант із війною. Це можливий блеф, але поки відкинемо тему війни.

- Чула у вас проблеми зі здоров'ям...- це таємниця Рогнеди, котру мені вдалося вивідати в прислуги за допомогою своїх чар. Здивований погляд королеви, немов бальзам на душу. Я зараз ходжу по лезу, одне не вдале слово і вона зірветься. - Думаю, зможу допомогти, за відповідну плату.
- Хто несе таку нісенітницю?! Я відрубаю йому голову!
- Невже вам не хочеться розібратися із нічним жахіттям і нарешті виспатися? - сипала солі на рану. - Це не та хвороба, котру здатен вилікувати цілитель. - випустила краплинку сили, щоб вона зрозуміла до якого класу належу.
- Навіювач?! - вскочила королева. - Еллей має нівіювача... - пробурмотіла собі.

Навіювачі - досить рідкісний та малооцінений клас магів. Вони не ефективні у битвах, будівництві, чи веденні господарства. Сила впливу на одного, рідше, кількох осіб. Однак, спектр діяльності одного навіювача досить широкий. Скажу більше, люди часто не розуміють всю сутність навіювачів, через що їх недооцінюють.

- Думаю, варто оживити нашу бесіду! - плеснула в долоні. - Може вип'ємо?
- Хороша ідея, однак ваші джерела помилилися. У мене все чудово зі здоров'ям.
- Ви намагаєтеся збрехати навіювачу при такому близькому контакті? - усміхнулася.
- Доведи мені, що ти навіювач. - з викликом глянула.

Для мене дане прохання не викликало особливих перешкод. Я торкнулася долоні королеви й навіяла її один з моїх дитячих спогадів. Подібне провернути не може жоден інший клас магів.

Рогнеда теж мало знала про силу навіювачів, адже після того, як добровільно впустила такі чари у своє тіло - стаєш повністю беззахисною проти них. Велична корлева наївно потрапила у пастку...

- Я звільню ваш розум від нічних жахіть, натомість отримаю договір у котрому ви відмовляєтеся від права користування шахтами на 15 років. - я могла вже загіпнозувати королеву й отримати бажане без переговорів. Однак, такий крок викличе багато питань, а я не маю за мету розкрити свій головний козир.
- А що буде після цього терміну?
- Нові переговори.
- Звучить не надто вигідно для Розалії.
- Чому? Подумайте, скільки користі принесе конфлікт через шахти та втомлена королева. Ваша проблема тільки посилюватиметься, ви й самі це відчуваєте, чи не так?

Рогнеда змовкла на кілька хвилин. Очевидно аналізувала для себе дану пропозицію. Після чого з повітря з'явився аркуш золотавого паперу, де повільно висвітлювалися літери.

- Укладемо договір крові. - впевнено промовила королева.

Договір крові - єдиний магічний документ, котрий ставить під загрозу життя укладачів в разі порушення умов. Це логічний вчинок з боку королеви.

Вписавши всього два обумовлених раніше пункти, ми дружньо підписали документ у двох примірниках, як і належить. Довго тягнути зі своєю обіцянкою не стала й вже у наступну мить зазирнула у свідомість Рогнеди. Причина її так званої хвороби - інший навіювач. Хтось добряче постарався, аби королеву кожну ніч переслідували її найпотаємніші страхи. Я розвіяла минулу магію та наклала захисні чари, щоб не повторилося.

- Точно все? Я ніяких змін не відчуваю. - якось розчаровано сказала.
- А що ви хотіли відчути? Наші чари підступні, бо непомітні для інших. Та й договір крові не дозволить мені вас обдурити.
- Це так. Що ж, наша бесіда завершилася. Сподіваюся не бачити вас найближчим часом. Забирайтеся з мого королівства! - роздратовано гаркнула.

Рогнеда відчинила прямий портал зі свого палацу до столиці Еллею. Нам не довелося провести кілька днів у подорожі, за що їй вельми вдячна. Місто за час нашої відсутності не змінилося.

- Не хочеш запечених яблук скуштувати? - неочікувано для себе запитала Світана.

Чоловік кивнув головою у знак згоди, а вже у наступну мить ми сиділи поруч з фонтаном та ласували смаколиком. У палаці на мене чекає інше випробування - регент. Треба розібратися у ситуації із вбивцями. Було б чудово, якщо Клод потрапить у таку ж пастку, як і Рогнеда. Тоді можна буде жити спокійно... Тільки звучить абсурдно. Він вже довгий час вариться в політичних інтригах, впевнена і про навіювачів багато знає...

- Ваша світлість! - гукав Світан.
- Ти щось казав?
- Ви виглядаєте стурбовано, можу дізнатися причину?
- Нічого нового, думаю над майбутнім. І, Світан, коли ми на одинці, клич мене за іменем.
- Це буде не доречно. Я ваш слуга. - одразу відмовив.
- Ти для мене більше, ніж слуга. Мій захисник, напарник, союзник... - посміхнулася. - Сам знаєш, наскільки потрібен одній нахабній сирітці.
- Евелін, - з його уст моє ім'я звучало з особливим шармом, - ти сумуєш за рідними?
- Сумуєш? Та не особливо. У моєму дитинстві мало радісних моментів. Можливо, часом і відчувається якась ностальгія за матінкою, однак... Однак, я давно пережила втрату та не чіпляюся за минуле. Було б дивно сумувати за бідністю, голодом, страхом, чи побоями. Треба жити зараз, думати про сьогодні, а не оглядатися назад. До речі, ти ніколи не розповідав про себе. Впевнена, раніше ти був знатним паном.
- Не зовсім. Мій рід мав високий статус при дворі, але сім'я завжди трималася осторонь політики. Ми спрямовували всі сили на розвиток та процвітання наших земель. Мій батько був неймовірно сильним, але цей пасив до політики й став причиною нашого краху. Тодішні радники вступили у змову з Еллеєм та перемогли фактично без бою. Батьків вбили зрадники, як і короля. Тихий переворот з мінімальними втратами.
- Клод міг вигадати й такий план?
- Та без різниці, хто вигадав. Річ у тому, що план спрацював, а моє королівство виростило покоління зрадників, що його згубили.
- Ти надто спокійно це розповідаєш. Відпустив?
- Не зовсім... Я був у відчаю. Все життя пішло шкереберть, а проблиску й не видно. Кілька років мене тягали работоргівці з метою вигідніше продати. Зберегти ясність розуму в такій ситуації важко, погодься. А потім з'явилася ти. Чаклунка з такою осяяною магією і таким же холодом на душі, як і в мене. Ти дала ціль, вказала шлях, щоб міг рухатися далі. Завдяки тобі, я ожив! Тому й моя вірність тобі безмежна.
- Оу, солоденький, - усміхалася, - звучить немов зізнання у коханні. - весело продовжила.
- Якщо хочеш, можеш і так вважати. - чомусь налякала така відповідь. Сердечко на мить здригнулося, але я швидко розвіяла це почуття.
- Світан - від слова світанок? - перевела тему.
- Так, я народився на світанку.
- Я вже казала, що гарне ім'я?
- Казали. - посміхнувся.

Чоловік повернувся до ввічливої манери розмову, наче окреслюючи лінію між нами. Такий вчинок трохи заспокоїв мене. Виходить, я зовсім не вмію зближуватися з людьми. А після того, як Світан зробив кілька кроків на зустріч, мені стало ніяково. Це до якої ж міри стидно?! Така доросла панянка, а зніяковіла після одної фрази!

- Еххххх! - в голос протягнула. - Ходімо. Час повертатися до палацу. - холодно промовила.