10. Мій захисник

В королівство мене відправили саму ( зі Світаном). Розалія зустріла нас сонячною погодою та довгим шляхом. Королева відправила двох захисників для супроводу. У неї були свої причини не впускати нас до столиці, використовуючи телепорт. Можливо хоче виграти час, або втомити дорогою. У будь-якому разі нам доведеться їхати на зачарованих каретах, і мені нічого не залишається крім терпіння!

Розалія - темне королівство, що заснувала королева Франческа, взявши прізвище одної з подруг легендарної імператриці Рубін Аваро Тіренн. Тутешні землі багаті на дорогоцінні метали та руду. Проїжджаючи їхні міста, можу сказати, що рівень життя тут стрімко розвивається. Еллей має стабільну економіку, але ми вже кілька років не розвиваємося. Думаю, через юність короля, рада частенько нехтує обов'язками й діє у власних інтересах... Що я можу запропонувати сьогоднішній правительці?

- Евелін, - тихо покликав, - за нами стежать двоє осіб, з того моменту, як перетнули кордон Розалії.
- М? - здивувалася. - Вбивці?
- Не можу сказати.
- Скоріш за все вбивці, питання у тому, хто їх послав? Поки будь пильним, чекатимемо їх дій.

Все ж Світан найцінніша моя знахідка. Яке щастя було його зустріти. У мене не було вагомих причин йому так довіряти, але я залишаюся у ньому абсолютно впевнена. Ця впевненість десь на інтуїтивному рівні. Коли просто знаєш, що людина не зрадить...

Діставшись Рози - столиці Розалії, королева відмовилася зі мною зустрітися.

- Її темність, відчуває на собі провину за такий важкий шлях. - говорив один з ферннів (слуг) королеви. - Вона бажає вам гарного відпочинку у своєму палаці. Дозвольте вас провести.
- Її темність надто турботлива. Хочу поцікавитися на котру годину у нас з нею аудієнція? - мене не влаштовувало таке ігнорування з боку правительки!
- Наша королева покличе вас, як тільки випаде нагода. А поки - відпочивайте.

Фернн відчинив двері розкішних покоїв. Тут було все! Балкон, спальня, ванна, кабінет, маленька бібліотека, гардеробна, а ще кімната з музичними інструментами. Шкода не вмію грати на жодному.

Світана поселили десь поруч, у маленькій кімнатці, відповідно до його статусу.

Мене хвилювала королева. Рогнеда Розалія - прочитавши її біографію, тривалий час нею захоплювалася. Жінка, що самостійно прийшла до влади, провела вагомі реформи й отримала повагу свого народу. Все своє життя відмовлялася виходити заміж, присвятивши себе королівству. Ідеальна правителька, котра вже затіяла якусь гру зі мною. Вона не зустрінеться зі мною ні завтра, ні після. Чого ж вона хоче?

Такі думки не давали спокою. Я намагалася заснути, але мозок вперто працював шукаючи вихід.

В кінці кімнаті щось зашаруділо... Думки різко вивітрилися, а органи чуття запрацювали на повну. Я вловила чужі емоції, що наближалися до мене з одною ціллю - смерті! Дідько! Це ті вбивці, про котрих говорив Світан?

Наближається! Повільними кроками вбивці крадуться до цілі. Що ж робити? Я не маю куди тікати. Взяти під контроль одного вдасться, але другий розправиться зі мною швидше. О, ні-ні! Де ж ти, Світан?!

Вбивця замахується, але мені пощастило ухилитися від ножа. З моїх уст зривається наляканий скрик. До кімнати залітає Світан й миттєво зносить голову одному вбивці. Це сталося неймовірно швидко! Другий найманець виявився шустрішим й вступив у бій з моїм захисником. Після кількох випадів Світану вдається схопити незнайомця та схилити того на коліна.

Вгамувавши свої емоції я підвелася, щоб зламати свідомість цього йолопа. Мені потрібно знати точно, хто мене замовив!

- Розповідай! - наказала, після того, як чари спрацювали. - Хто наказав мене вбити?
- Його світлість, Бледа Клод. - затуманеним голосом вимовив.

Бути цього не може! Навіщо Клоду вбивати мене? Ми тільки почали співпрацю. Йому не вигідно... Хіба тут причетний ще хтось... Здається починала ловити у цьому сенс.

- Хто ще про це знав? - спитала.
- Її темність, Катерина агар.

Дрібна фракція, що противиться Лерену. Невже коханка радника? Про його походеньки ніхто не знає, наче це королівська таємниця. Скільки не намагалася дізнатися, а все марно. Але така примітивна причина не може підштовхнути Клода від мене позбавитися.

- ...Ваша світлість! - кликав захисник. - Мені вже можна його вбити?
- Дай його ніж, - протягнула руку. Після наказу Світан здивовано підвів брови та передав ніж.
- Ви ж не збираєтеся сама...
- Ти надто хорошої про мене думки, любий Світан...

Я з дитинства ненавиділа жити зі страхом. Мене обурює той факт, що була налякана. Я не маю права дозволяти собі слабкість! Ніж впевнено лежав у моїй руці. Для мене це було не вперше - перерізати чужу горлянку. Налякані очі та тепла кров, що стрімко витікала й жодного звуку. Було б у мене більше сили, то закінчилося все б швидше і мої руки б залишилися чистими... А так...

- Викинь тіла, щоб слідів не залишилося.

Останнє що наказала та відправилася до ванни. Треба ретельно вимити увесь цей бруд...

Мені знадобився час, аби привести думки у порядок. Не знаю, що там робив Світан, та коли повернулася до спальні, жодних тіл та крові.

- Швидко... - якось вдумано ляпнула.
- Чи будуть ще якісь накази? - і чого він такий ідеальний захисник?
- Будуть. Спи зі мною!