9. Перше завдання.

Чашечка чаю із солодощами смакувала краще під кристал читання. Я сиділа за акуратним столиком, прямісінько посеред саду радника. Світан махав мечем разом із Клодом. Для чоловіків це була неймовірно захоплива гра, тому неподалік стояв загін охоронців слуг та цілителів. Мій солоденький Світан швидко вчився, на третій день виснажливих тренувань, його талант визнав і сам радник. Однак, я знаю, що Світан здатен на більше, він приховує справжню силу, не тільки від люду, але й від мене. Чому ж? На те мають бути вагомі причини, про котрі він мовчить. Поки мене все влаштовує і тиснути на нього не збираюся.

- Евелін! - гукнув Клод. - Ми закінчили. - я посміхнулася та поплескала у долоні. - Завтра я вперше приведу тебе до ради. Король вже схвалив все, але для формальності маю познайомити зі всіма.
- Я знаю.
- Тобі доведеться залишитися у палаці, поки король не наділить землею. Це буде не скоро, отож тобі доведеться варитися в політичних інтригах.
- Виправдаю всі ваші очікування, не хвилюйтеся. - запросила сісти за столик. Клод виглядав спокійним, та попри це, я все ще його боялася. Не хочу визнавати, але з цим чоловіком мені не впоратися, принаймні "поки". Від нього віяло холодом, жорстокістю й неабиякою рішучістю. З ним всі відчуття працюють на максимум, хоча зовні з усіх сил намагаюся зберігати спокій. - Скуштуйте смачненького.
- Не люблю солодощі, - розслаблено відкинувся на стільці. - Ти природжене стерво для політики, - неочікувано промовив.
- Дивні у вас компліменти.
- З кожним днем мені все важче зрозуміти, що у тебе в голові.
- Наче до цього ви мене прекрасно розуміли, - зі сарказмом відповіла.
- В нашу першу зустріч важко було не помітити, як тебе сковував страх. Зараз від нього і сліду не видно. Розумію, що це не так, але тримаєшся гідно. Для старих холериків у раді будеш не легкою здобиччю. Мене це тішить. Найнебезпечніший наш противник - Лерен. Його намагайся уникати, поки не звикнеш до життя у палаці.
- Це єдина порада?
- Постарайся не загинути. Я витратив на тебе місяць, проживи не менше! - з насмішкою кинув та піднявся.
- Всього найкращого, ваша світлість. - попрощалася коли чоловік покрокував до будинку.

Я впевнена у своїх силах, тому не панікувала. Відклавши кристал читання з темою "Геополітика королівства", покликала до себе Світана. Чоловік наблизився та схилив коліно, уважно вдивляючись у моє обличчя. На губах у нього сочилася свіжа кров.
- Боляче? - витягнула білу хустинку з кишені та обережно витирала кров. - Чому не відповідаєш?

Чоловік з посмішкою на обличчі заплющив очі й притулився щокою до моєї долоні. Світану на користь пішли тренування, разом із хорошим харчуванням він перетворився на коренастого чоловіка. Незмінними залишилися сірі очі, котрі обпалювали холодом попри всю його покірність. У його погляді читалася незламна воля, сила духу і ще щось... Щось мені невідоме...

Попри все Світан вселяв довіру, його відданість мені є безсумнівна. Не знаю, наскільки довго ця відданість протримається. Та поки мене все влаштовує, дозволю собі трохи турботи...

- Ходімо! Після тренування приємно прийняти ванну. Сьогодні дозволю тобі таку розкіш.

Річ у тім, що слугам не дозволено митися там, де їх господарі. Тобто, усі ванни у помісті належать господарю, а увесь персонал миється у роздільних (чоловіча/жіноча) банях, в ночі, після того, як їхні послуги вже не потрібні. Оскільки Світан для мене особливий, то чом би й ні?

- Ваша світлість! - схвильовано торкнувся ліктя. - Краще не варто. Можуть виникнути конфлікти.
- Світан, це вже моя робота - розбиратися з конфліктами. Твоя - захищати мене. Поки кожен займається своєю роботою, проблем не виникне. Запам'ятай, солоденький!

Я потягнула бідолаху до нашої спальні. (Хмм. Як цікаво це звучить.) Всадила на ліжко й пішла наповнювати ванну. Вогняні кристали підігрівали воду, мені залишилося додати ароматних трав. Ідеально!
- Світан, золотко, роздягайся!

Мені подобалося слідкувати за рум'янцем на його щоках. У моїх руках цей кремезний чоловік, котрому заввишки по груди, перетворювався у цнотливого хлопчака. Я ж веселилася щоразу, як Світан ніяковів, це стало для мене своєрідною забавою.

Чоловік підірвався з місця і ховаючи очі залетів до ванни. Тривожити свого солоденького більше не наважилася.

Наступного дня, як і планувалося, наша компанія телепортувалася до палацу. Раніше я бувала тільки у центральному корпусі, де відбуваються урочистості. Від сьогодні більшість часу проводитиму в східному крилі.

Отож, величний зал, посередині білосніжна доріжка на кінці котрої королівський трон. По одну сторону агари, іншу - радники. Чим далі ти стоїш від короля, тим менша твоя важливість. Мені місце виділили в кінці, що й не дивно. Клод рукою вказав де стати та покрокував до трону, його місце залишалося поруч з королем. Згідно з традицією, останнім до залу має заходити правитель.

- Його світлість, король Еллея - Юліан Еллей! - урочисто промовив Клод.

Після цього юний король повільно крокував до свого трону, а всівшись дав слово своєму раднику.

- Першим ділом познайомлю всіх з новим радником - Евелін з роду Октар. - після назви роду по залу рознеслися здивовані вдихи. - Ваша реакція мені зрозуміла, я і сам шокований, що рід Октар вперше у своїй історії відкинув нейтралітет та приєднався до королівської ради. - репутація роду зіграла Клоду на руку, адже більшість відкине припущення про наш зв'язок. Місце радника я цілком могла б отримати завдяки впливу батька. - А тепер перейдемо до більш важливих питань! Болісною темою залишаються шахти Світязь. Наші сусіди намагаються їх приватизувати, моє терпіння згасає. Які у вас пропозиції?

- Шахти знаходяться на кордоні наших королівств, вони належать нам в однаковій мірі, як і їм! - висловився радник.
- Королівство Розалія надто вперте. Суперечки ведуться вже кілька місяців. Вони не поступляться правом володіння.
- Я підтримаю радника, давайте просто розширимо кордони! - впевнено почав хтось з агар. - Завоюємо частину Розалії та й кінець.
- Війна погано впливає на економіку. Ці шахти стільки не вартують. - одразу заперечив Лерен, головний противник Клода. - Що скажеш, Евелін.
- Що?! - здивувалася. Чого цей старий дід запитав моєї думки?! Все панство покосилося на мене. Це чудова нагода замилити очі.