8. Лише починається

Регент подбав про комфорт, отож мені дісталася простора спальня з великим ліжком, писаним столиком, м'яким диванчиком та виходом на балкон. В одній стороні маленька гардеробна, де вже лежали мої речі, а в іншій - ванна. Друге особливо мене потішило, адже розміром не поступалася спальні й облаштована останніми магічно-водними винаходами.

- Що з тобою? - глянула на Світана, котрий підпирав двері. - Підійди. - покірно виконав наказ.

Я притулила долоню до його чола, аби визначити, чи не захворів той. Обличчя Світана помітно розчервонілося, тому й хвилювалася.
- Холодні...- з хрипцею промовив. - Ваші долоні холодні.
- Ти добре почуваєшся? Маєш дивний вигляд. - озвучила думки.
- Все добре, - відвів погляд.
- Тоді підсунь диван ближче до ліжка, будеш спати на ньому.

Поки слуга виконував наказ встигла вмитися та перевдягнутися у нічну сорочку. Довга, вільного крою туніка, що була трішки вище колін. У теперішньому суспільстві заведено носити й коротші, тому не вважала свій вигляд розпусним, ще щось. Однак, Світану так не здавалося. Його емоційний фон яскравішав, і мені вже не вдавалося навмисно ігнорувати його. Кольори збудження, сорому...і страху? Якийсь дивний мікс переповнював хлопця. Я завжди була з ним ласкавою та зараз не та ситуація. Дзвінкий ляпас з мого боку трохи охолодив його.

- Не забувай Світан, - з усім холодом мовила, - хто твоя пані! Ти мій слуга, безмовна тінь, що слідує куди б не пішла. Мені начхати на твої почуття, але слідкуй, щоб емоції завжди були під контролем. - схопила за підборіддя. - Зрозумів?!
- Так. - спокійно відповів, як і належить.
- У нас нема права на помилку, маєш це розуміти. Викинь цю дитячість і подорослішай! Мені потрібен вірний союзник, а не слабке хлопчисько.
- Звісно! Я більше не втрачу контроль, будьте впевнені.
- Рада, що ми порозумілися. - позіхнула. - А тепер спати...

                                      **************************************************************************

Клод скасував усі сьогоднішні зустрічі через мене. Йому потрібно було самому переконатися у моїх знаннях та політичних поглядах. Хоч для нього я і була не більше засланої фігурки у ворожий тил, котру легко можна замінити, та з роботою радника мала справлятися самотужки.

- Ти добре орієнтуєшся у загальних фактах, слідкуєш за новинами, тому й політична ситуація у королівстві для тебе відома. - почав чоловік. - Я хочу, щоб ти вивчила усе записане на кристалі, - протягнув камінь, де записано не один том інформації.
- Вивчу. - коротко відповіла й почала гортати перші сторінки. Після кількох хвилин ознайомлення зрозуміла, що інформація не повна. - Чому не вказано магічний потенціал агар та радників?
- А? - здивовано витріщив очі.
- Про наш устрій тут є все, від дати народження, до кількості коханок. Чому ж не записаний магічний потенціал?
- Моя помилка. - вказав пальцем на фото. - Цей і цей - радники з потенціалом вище середнього. Решта просто сміття, котра не змогла покращити магію, хоча б до середнього рівня. Серед агар ситуація інша, ця дев'ятка з середнім рівнем, решта - вище середнього. Моя сила дозволяє тримати все це скотство у рамках, але затятих союзників серед них, не маю.
- Будуть, - хитро примружилася. - Тепер у вас є я.
- Хочу це бачити, - звабливо усміхнувся. - На сьогодні все.
- Ваша світлість, у мене прохання.
- Кажи.
- Мій захисник талановитий воїн, котрому не вистачає досвіду. Ви можете найняти для нього вчителя?
- Це не важко, - взяв руку, щоб поцілувати на прощання. - Мене хвилює сам факт, що ви надто переймаєтеся якоюсь слугою. Невже він ваш коханий? - що за твердження?
- А вам яке діло до того? - намагалася усміхнутися.
- Не так давно, була одна регорннеса що зізналася, як сильно я їй подобаюся. - дивився у вічі своїм кривавим поглядом. - А тепер вона нахабно зраджує у мене під носом. Хіба не сумно?
- Бачу не клеїться у вас з жінками.

Клод вибухнув зі сміху, так нічого і не відповівши зник у справах. Мене хвилював цей чоловік, він прекрасно контролював емоції, через що й не могла без його відома користуватися силою навіювача. А намагатися зрозуміти настільки складне створіння, то каторга!

Усі наступні дні я поринула у вивчення усіх таємних справ радників та агар. Регент слідкував за кожним їхнім кроком. Найменша підозра на зраду і Клод рубав голови. Без суду, без схвалення короля, самостійно виносив вирок. Отож, у королівському палаці його не тільки боялися, але й ненавиділи. До речі, Клод знайшов вчителя для Світана й той кожен день відпрацьовував техніку володіння мечем. Я завжди сиділа десь поруч, пила прохолодні напої та вчила десятки сторінок!

Через тиждень перечитала кристал з голови до ніг кілька разів й знала усе можливе про кожного з ради. Клод задоволений результатом приніс новий кристал. То була книга по отрутах. Мушу визнати, цей кристал був неоціненний, бо туди записали запахи. Після кожного розділу про певну отруту, можна було відчути специфічний запах, отже більше шансів не потрапити у халепу.

Регент бачив мої успіхи й вже підготував документ, де висвітлений наказ короля про моє призначення на місце радника. Описати мою радість у той момент - не можливо! Тепер мені здавалося, що все буде добре. Я отримала квиток на свободу й стала власником своєї долі. Однак... Рада - місце, де пишуть закони й де діється найбільше беззаконня. Одна моя поява вже стала кісткою поміж горла у кількох людей.
Тоді цього не знала, що боротьба за владу тільки починається.