4. Вперше на моєму боці

Сонце повільно ховалося за обрій, але це не заважало людям збиратися в центрі у пошуках нових розваг. Мої ровесники гуртувалися, щоб разом вигадати чергову, безкорисну забаву. Я зневажала і заздрила водночас таким людям. Дівчата, з котрими разом закінчила академію і нігтя мого не вартують. Але, чомусь, всі вони виглядали набагато щасливішими.У мене вищий статус, більше грошей, я красивіша, однак, для щастя це не головні фактори. Дивно... В дитинстві я щиро вірила, будь у мене розкішні сукні, вишукані страви на столі та сім'я, - стану найщасливішою у всьому світі. Де ж я помилилася?

- Евелін?! - рознісся голос брата. - Нарешті знайшов тебе! Куди ти зникла? Я ж хвилювався. - Лукаш не одразу помітив, що я не сама. - А це хто?
- Лукаш, це Світан. Від сьогодні - мій слуга, а в майбутньому - захисник.

У брата очі на чоло вилізли, явно не очікував такого повороту. По обличчі бачила, як він розізлився, але вчасно стримався. Через кілька секунд спокійно продовжив:
- У помісті кілька сотень захисників роду, навіщо тобі брудного волоцюги?
- Не став дурні питання, відповідь на котрі ясна, як день! Ходімо, Світан.

Потрапити додому назад через місцевий телепорт, надто довго. Як в академії, доведеться чекати. Для цього вигадали одноразові кристали телепорту. Річ не з дешевих, тому може користуватися виключно знать. Активізувавши кристал, взяла Світана за руку, не знаю, чи він користувався такими, чи бачить вперше. Лукаш встиг в останній момент застрибнути, отож повернулися ми всі разом.

- Я до батька. Маю передати деякі новини. Тебе теж чекаю з поясненням. - кивнув на Світана.
- Звісно.

Розминувшись з братом я покликала дворецького. Нашому дворецькому було близько 50, але обов'язки той виконував відмінно.
- Мартін, розмісти чоловіка поруч з моїми покоями. Підстрижіть, вимийте, нагодуйте, і дайте кілька комплектів рицарської форми.
- Ваша світлість, а голова роду знає? - схиливши голову спитав.
- Дворецький! - голосніше крикнула. - Я - регорннеса, наказую. Ти - слуга, виконуєш.
- Так, ваша світлість. Пробачте мою помилку.

Я залишила без відповіді Мартіна та поквапилася до батька. Лукаш мав час налаштувати регорнна проти Світана, проте це мене не зупинить.
Завітавши до кабінету Маркуса, він був у піднесеному настрої. Разом з Лукашом сиділи за чашкою чаю та обговорювали свої справи.
- Сідай Евелін, Лукаш кілька слів сказав про твого нового захисника.
- Ох, ще рано присвоювати йому цей титул, - сіла поруч з братом та налила собі чашечку чаю. - Світана я купила на аукціоні. Випадково туди потрапила, а побачивши такого талановитого красеня, не змогла оминути.
- Навіть знати не хочу, скільки ти на нього потратила. - ображено ляпнув братик.
- Досить багато, та це не має значення, адже то мої кошти.
- Хо-хо! До речі, в цьому місяці магазини Евелін мали більший прибуток від твоїх сину. Це мене так здивувало, що перевірив двічі. Як тобі вдалося, доню?
- Все просто, в академії вже не було уроків, і весь вільний час я присвятила вивченню ринку, та вклала гроші у той продукт, котрий, на мій погляд мав найбільше перспектив.

Під моїм керівництвом всього три магазини. Два продають різноманітні продукти за доглядом, а третій - магічні артефакти. В нашому місті не було якісних продуктів для догляду, тому у свої сімнадцять, коли батько виділив першу вагому суму для створення бізнесу, я їх вклала у цю сферу. Магазин артефактів, то вже швидше для власного самозахисту, ніж прибутку. Лукаш вклав свої кошти у мережу ресторанів, що й до сьогодні одна з найпопулярніших у місті. Єдина його проблема, завжди зростальна конкуренція. Те, що мая справа обійшла за прибутком говорить про те, що у нього, на наступний місяць, з'явилося купу відкритих економічних питань.

- Добре, Евелін. Повернемося до твого раба. Стати захисником не просто, сама розумієш, тут потрібні навички. Якщо вони у нього є, то жодних проблем. Нехай тренується й одного дня я подарую йому титул захисника. Не зважатиму на тавро раба у минулому.
- Щиро дякую, тату. - я вперше назвала Маркуса "татом", можливо тому він здивувався, а після посміхнувся... - Як справи в Огнеси?
- Чудово! Вона відкрила стихійну магію й навчається на бойовому курсі з племінником його світлості короля.
- Бойовий курс не те, що личить леді, як на мене. Я б не хотіла, щоб у разі війни, Огнеса брала в руки зброю. - попиваючи чай промовила.
- Погоджуся з Евелін. - підтримав Лукаш.
- Я не можу нічого вдіяти, якщо їй, то подобається. Тим паче регент видав наказ, щоб усі сильні маги пройшли курс бойової магії.

Регент, ніколи його не бачила. За чутками він дуже жорстокий правитель та тиран. Рідний брат матері сьогоднішнього короля, котрому дванадцять. Логічно, керувати королівством дитина не може, отож владу тримає у своїх руках сам регент.

- Евелін, ледь не забув, тобі прийшло дві пропозиції шлюбу. Я попросив прислугу віднести до твоєї кімнати. У твоєму віці вже варто подумати про сім'ю. Дам тобі деякий час, щоб самій знайти пару. Якщо не знайдеш, цим займуся я.
- У мене ще не виникло бажання зв'язувати себе шлюбом.
- Нехай так, та це не причина відмовлятися. Тобі варто більше відвідувати бали, вистави й подібні заходи. Його величність влаштовує бал з приводу тринадцятого дня народження. Підете з Лукашом. Трохи розвієтеся.

Так і знала. Без весілля нікуди! Один раз нормально поговорили, але ні! Треба втулити обов'язковий шлюб. Допивши чай, я відкланялася та пішла спати. День насичений, а сил не вистачає...
                                                              *****
Зранку першим ділом пішла шукати Світана, котрий вже кілька годин тренувався на дворі разом з рештою захисників. Дворецький виконав всі вказівки й мною куплений раб, перетворився у привабливого воїна. Довгі коси йому підстригли, що надало образу мужності. Ще б кілька кілограм набрав і ціни не буде такому красунчику.