Розділ 43

У світі, де росте Зачароване дерево ось-ось почнеться затемнення третього сонця. 

Третє сонце –  найяскравіше. Два інших –  менші за розміром і значно   темніші. Але  вони знаходяться ближче.

Таке  природне явище трапляється рідко і триває зазвичай день чи півтора.  Тоді два  меньших сонця шикуються одне за одним і перекривають диск третього, занурюючи світ у морок.

Тому Кайл  обрав  для нашого небезпечного походу саме цей час.У темряві легше розтанути.

Домовилися, що Кайл  прийде до мене ввечері. Портал ми відкриємо близько опівночі.  

Ніч триватиме ще кілька годин,  а світанок не наступить, тож усі обставини  –   у підмогу.

У наші плани посвячені тільки Радослав і дядько Людвіг. Але вони –  особи зацікавлені, тому  мовчатимуть до останнього.  

Про те, що може на нас  чекати, якщо   фортуна покаже нам дулю з маком, я намагалася не думати.  

– Що  потрібно  взяти з собою? – запитала в Кайла, коли він прийшов.

– Нічого. Усе, що може знадобитися, у мене є.  

Мені така відповідь не сподобалася. 

Раптом  трапиться щось зовсім непередбачуване, і ми  втратимо одне одного у якихось лабіринтах переходів?  Я ж  тоді без захисту залишуся!

У чужих світах покладатися тільки на свою кволу магію –  то  теж саме, що затягнути зашморг на шиї заради  жарту – вкрай  небезпечно!

Напевно, вираз мого обличчя був дуже красномовним. І Кайл усе зрозумів.

–  Ніякі зілля тобі не допоможуть, –    сказав він насмішкувато.

–  Чому?

– Ті, які ти використала проти мене, проти охорони не спрацюють. Тож  слід діяти іншими методами.  Шкода, у нас немає ритуального ножа! Треба його чимось замінити…

Я на мить завагалася: казати чи ні?  Але ж Кайл ризикує не менше, ніж я, тому  скривати  від нього  бодай щось – дурна затія.

– Є  такий ніж. Ми з Радославом заговорили його потрібним чином.

Легка тінь  промайнула  по обличчю Кайла.   Ревнощі? 

Але що б там не було, він стримався і сказав тільки:

–  Чудово! Які ще сюрпризи для мене?

– Перо з крила пегаса.

– Ти вже користувалася ним?

–  Так. У світі Місячного Кола...

– Ясно. Тоді  обов’язково візьми і його з собою. І одяг... –  Кайл окинув прискіпливим поглядом моє темне непомітне вбрання: зручні штани,  легкий светр, курточка і міцні черевики  на стійкій підошві.

Сам він був теж одягнений у все темне, і виглядав при цьому  страшенно  привабливо.

– Одяг  підходить! –  констатував Кайл.

Що ж! Доведеться довіритися йому в усьому. Сподіваюся, він добре розуміє, що робить, і чим ми ризикуємо!

Звісно, кілька   рятувальних флакончиків я з собою все ж таки  прихопила.  Потай від Кайла. Про всяк випадок.  Так я почувалася впевненіше. Зілля – воно всюду зілля. З  його   допомогою  можно виграти час. Тож, зайвим не буде.  

Ніж я поклала в сумку, куди може поміститися що завгодно, і сховала в кишеню. А кишеню надійно застебнула.

– Відкриємо  портал тут?  

– Ні. Подалі звідси. Потрібно заплутати сліди.

– Гадаєш, вони не відстежать  наш енергетичний слід, і не зрозуміють, де саме  відкрили  портал?

–  Не хвилюйся про це.  Я прораховув  кілька варіантів.  Спробуємо їх трішки  заплутати. Поїхали!

– Куди?

– Побачиш.

Ми сіли в машину і помчали кудись у темряві. 

Спершу їхали по  вечірній трасі,  потім  звернули на  якість польові дороги і, нарешті, зупинилися.  Серед дрімучого, як мені здалося, лісу.

– Ось тут! Дуже вдале місце, – сказав Кайл.

Він подивився на небо, потім на мене і запитав:

–  Ти знаєш, чому саме первісний маг вогню потрібен?

–  Чесно кажучи, навіть гадки не маю…

Кайл хмикнув.

–  Лише магія  вогню здатна заплутати всі сліди так, щоб їх не зуміли відновити. І не тільки...

– Що ще?

– Після дізнаєшся! А тепер  мені треба  рушати…

– Як саме?

– Не можна відкривати прямий портал.  Поблукаємо трохи  по різних переходах і перескочимо  у світ Місячного Кільця. Звідти простіше вийти непоміченими. 

–  А якщо  погоня буде?

–  Зараз  ніякої погоні не буде!

– А потім? 

–  Потім треба швидко  перетнути  межу нашого світу. І тоді начхати  і на погоню на  відповідальність за крадіжку…

Мені б його  впевненість! 

– А пам'ятаєш, як ми  прямо  на машині перескочили зі світу в світ? Коли ти мене викрав?

Але Кайл і бровою не повів.

– Не спрацює, кицю.  Щоб напевно збити з пантелику всіх, хто зацікавлений нас схопити,   потрібно вийти і увійти багато разів через різні двері.

Я недовірливо скривилася.

– Тобі, звісно, видніше, тільки… Не краще швидко туда, взяти все, що потрібно і  додому?