Розділ 30

Я  замовкла, не договоривши. Ну і як ставится до того, що відбувається зараз між нами?

– Ти теж можеш мене використовувати, – сказав Радослав, – Як тобі заманеться. Я не стану заперечувати... Навпаки... 

– Мені не потрібна сліпа  пристрасть. Я хочу відчувати серцем, а не тільки тілом.

Чи не занадто пихато це прозвучало? Утім, я правду сказала. У мене  з Кайлом так  і було.  Миттєво, наче  одна стріла пробила два серця. Принаймні так мені  тоді здавалося.

– То любов  у першу чергу? –  уточнив Радослав.

– Звісно!

– Тому ти так довго сама?

–  Звідки ти... – спершу  хотіла обуритися,  але  потім безнадійно махнула рукою: –  Утім, яка різниця! Так, саме тому! Для мене кохання –  у першу чергу.

Розмова ця і дратувала, і водночас –  забавляла.  

Несподівано весело й вільно я  розповідала Радославу все те, що нікому іншому, мабуть, і не розповіла  б...

– Думаєш, стосунки, розпочаті з пристрасті, у кохання не переростуть? –  запитав Радослав із непідробним інтересом.

– Хто зна!

– Мені б хотілося спробувати, – сказав він, знову ковзаючи поглядом по моїх губах, по шиї, по вирізу сукні. 

– Тобі потрібно  позбутися якоїсь  мани?

–  А тобі?

–  Перестань відповідати запитанням на запитання! –  вигукнула я  розлючено, –  Або будь зі мною відвертим, або йди геть звідси!

Подібні розмови, хоч і забавляли мене, але все ж таки були абсолютно новим досвідом.  Я навіть із Кайлом не сміла так відкрито обговорювати свої почуття. 

Нерідко запитувала себе –  чому? – і не могла відповісти. 

Напевно, боялася, що Кайл не сприйме всерйоз мої слова. Він звик ставитися до мене, як до  нетямуща дівчинки, що  й кроку не може ступити без його вказівок.

–  Добре! –  Радослав знову наблизився до мене впритул, навис наді мною, –  Запитуй про все, що тебе цікавить! 

Я не стала відступати. Нехай не думає, що я зніяковіла  перед ним. Але жар його тіла був нестерпним. 

– Тоді скажи, чого  ти насправді  від мене хочеш?

–  Дуже просто. Ти мені сподобалася. Перша жінка, за довгий час, яка викликала, так би мовити... інтерес.

–  Ще б пак! У лісі жінок немає, – не стрималася я, –  Дивно, що ти взагалі пам'ятаєш, як виглядають жінки...

Радослав анітрохи не образився.

– Ти помиляєшся, дорогенька…

І тоді я згадала про свої  підозри.  

– Навіщо тобі зілля пристрасті?  Хочеш когось приворожити?

–  Можливо...

–  А власними силами не впоратися?

– Іноді бувають безвихідні ситуації.

– Ти розумієш, що загнав мене в глухий кут? Інгредієнти для цього зілля майже неможливо дістати, –  я про всяк випадок уперлася долонею йому в груди.

Звісно,  я і думки не тримала, що Радослав  накинется на мене наче дикий звір із лісу, але все ж таки... 

Та й досвіду спілкування з чоловіками в мене надто мало.

– Тоді навіщо ти погодилася на мою умову? –  запитав Радослав.

Питання по суті, нічого не скажеш! 

–  Не знала, що все так складно.

–  Ти ж травниця!

– Травниця. І що з того? 

–  Якби  я міг обійтися власними силами… Але, на жаль, не можу, –  хитнув головою  Радослав. 

–  Ти змусив мене дати страшну клятву.

–  Не змушував. Я просто сказав, що вогонь почув твої слова і прийняв їх. Ти погодилася…

–   А  як, щодо, скасувати клятву? Відмовитися від своїх  вимог?

– Ні. Тепер потрібно домовлятися з вогнем, а не зі мною!

Що ж, це правда... Це я, з дівочої безпечності, так легко кинула на дим слова, які  не можна порушувати.

–  А якщо в мене не вийде нічого?  Тоді  я потраплю у халепу.  Ти знаєш, що буває за невиконання клятви.

–  Якщо я зможу тобі чимось допомогти, то, звісно,  допоможу.  Із зіллям також... Але від свого не відступлюся. Це дуже важливо для мене...

–  Так сильно її бажаєш, що не погребуєш навіть приворотом?

–  Кого?

– Тію, кого ж ще! Адже вона наречена мого дядька!

Прозріння прийшло мені в голову раптово, немов удар блискавки. І я не помилилася.

Погляд Радослава безпорадно метнувся. Це тривало всього  якусь мить, але я встигла помітити.

Та відпиратися він не став.  

–  Бажаю! –  відповів так холоднокровно, що в мене серце застигло.

–  Вона ж тебе не любить.

–  Це  вже не твоя справа.

–  Вона віддала перевагу моєму дядькові!

–  Скоріш за  все, вона просто погано подумала...

–  Послухай, а ти розмовляв  із нею? Ось так, відверто?

– Розмовляв, але вона... –  почав було розповідати Радослав, але потім різко зупинився:  

– Знаєш, я поради в тебе не прошу.  А просто ставлю перед фактом.   Крім іншого, ти обіцяла виконати одне моє прохання. Замість грошової винагороди.