Розділ 27

Я збиралася на свято дуже ретельно... 

І, дивлячись у дзеркало, з жахом зрозуміла, що ось уже дуже давно я не відчувала такого – очікування дива або щасливих змін у житті.

Невже  я,  нарешті, закохалася?

Але я не можу, не маю права відчувати до Радослава будь-яких  почуттів, не знаючи, куди вони нас заведуть.

Так, він страшенно привабливий, незвичайний, цікавий.  Тільки   у його присутності  й гадки  не було  від  того піднесення, яке охоплювало мене колись, коли  Кайл  знаходився поруч. 

Тоді я й  доторкнутися до Кайла   боялася.  Він здавався мені священним,   я дивилась на нього як на бога і відверто милувалася ним.

Троляче вухо! Та коли ж я перестану порівнювати інших чоловіків із Кайлом! Немов на ньому світ клином зійшовся. 

Втім тоді –  зійшовся, і мені довелося ледь не зубами вигризати його образ зі свого серця, зі своїх думок…

Ні, потрібно терміново зав'язати з ким-небудь  романтичні стосунки.

Тож  нехай це буде Радослав. Нехай Кайл побачить, що я не одна. Може, тоді зрозуміє, нарешті, що всі його домагання безпідставні і  залишить мене в спокої? І  мені буде легше дихати...

Радослав...

Звісно, якщо гарненько розібратися, то наш зв'язок може дуже сильно ускладнити ділові відносини. 

А з іншого боку, він перший чоловік після Кайла, який мене  дійсно зацікавив... 

Невизначені, безглузді думки!

Тривала самотність нікому не йде на користь. Ну що ж.  Сподіваюся, сьогодні я з нею  покінчу.

Отже... Витончена вечірня сукня.  Чорно-зелена – під колір очей. Сережки зі смарагдами. Блискучі локони, красиво розсипані по плечах.  Легкий відблиск тіней на повіках і  трохи  помади на губах. І  майже невловимий штрих  рум'ян на вилицях...

Вії і без того темні й довгі, нафарбую –  виглядатиму наче лялька.  А мені хотілося бути природною, легкою і вишуканою.

На додачу –  відкриті туфлі на підборах  і з ремінцями, що обвивають щиколотку. 

Радослав з'явився вчасно. У костюмі він мав доволі презентабельний, навіть шикарний вигляд. 

Хоча, на мій погляд, йому все ж таки більше пасує вільний і недбалий одяг. Але на цьому святі встановлений дрес-код, тож плащ зі шкір відпадає.

– Ого! – сказав Радослав, окинувши поглядом мене і моє вбрання.

–  Подобається? –  я зніяковіло смикнула себе за виткий локон.

– Непогано!  Схожа на дівчинку-підлітка, яка вдягла мамину сукню і туфлі.

Спершу я хотіла розлютитися і сказати у відповідь якусь гидоту.  

Але після цього в мене б залишилося два варіанти: не піти на свято або піти, але на  самоті.

– Це  такий комплімент? – запитала спокійним, злегка тримтячим голосом.

– Це факт. Ти дуже молодо виглядаєш.

Я змірила  Радослава не менш прискіпливим поглядом. 

Ні,  навіть сказати нічого.  Занадто чудовий...

Негайно уявила нас удвох  у романтичній обстановці: свічки, шампанське, гаряча і ароматна ванна...

Здригнулася і швидко відвела погляд.  Невже я так скучила за коханням? Чому ж тільки тепер  це почало штрикати мене так  гостро?

Ми підійшли до дверей,  які ведуть на іншосвітню частину будинку.

– Я сам відкрию портал, – сказав Радослав, беручись за важку різьблену ручку.

–  Зачекай! –  я торкнула його за плече.

Він обернувся.

– Тобі слід дещо знати... На святі, найімовірніше, буде присутній Кайл, мій колишній наречений. Ми давно розлучилися, і між нами нічого немає, але я боюся, що він почне чиплятися до  мене, до тебе…

– Це той, з яким ви  влаштували побоїще в моєму лісі? –  поцікавився Радослав із усмішкою.

–  Саме так!  

– Отже, він хоче тебе повернути?

–  Хоче...

–  І що  я повинен  йому сказати? Що ми зустрічаємося? – запитав Радослав із несподіваним азартом.

– Не обов'язково... – відповіла я, розгублено кусаючи губи, –  ми можемо просто зробити вигляд... 

Щоки мої палали, долоні теж палали.

– То він сильний чаклун, кажеш?

–  Найсильніший з тих, кого я знаю. У своєму віці, звісно.

–  То нехай! – сказав Радослав, відкриваючи портал.

Ми легко і плавно перемістилися з теперішнього в минуле. 

Треба зауважити, що в кожного, хто володіє магією, є своя манера і свій спосіб відкривати портали. 

Це залежить від багато чого: від особистої сили, від досвіду, від простору, який потрібно розсунути, навіть від настрою. 

Звісно, на це ще можуть вплинути й зовнішні фактори. Тому  деякі портали – наче  лагідні и теплі хвилі, а  крізь інші треба прориватися як  крізь завали каміння.

Портал, відкритий Радославом нагадував легкий вітерець, який підхопив нас і легко, за мить переніс туди, куди потрібно.