1

В новій школі Жені подобалося. Головним чином через можливість вкотре почати спочатку, не вдаватися до пояснень, не стикатися з питаннями про зміни. Нехай приймають все таким, як воно є зараз. Якщо ніхто не знатиме про постійний конфлікт з мамою, ніхто і не глузуватиме з цього. Якщо ніхто з них не бачив попередніх експериментів із зачіскою, вони припустять, що це природній колір. До того ж час дечому вчить навіть найвпертіших. З часом в Жені з’явилася обережність і певні навички, які дозволяли тримати свої дивацтва при собі.

Серед іншого, щире захоплення математикою багатьом здавалося дивним. Люди не бачили гармонію, яку здатні були складати цифри, не чули і цифрових мелодій. Коли чиясь безглузда рука ліпила числа одне до одного без роздуму, Жені чулися фальшиві ноти. Помилка псувала весь порядок і заважала числам виконувати свій танок. Щось скрипіло, рипіло і врешті розвалювалося і розповзалося. Та Женина рука вміла одним помахом привести числа до ладу. Тоді вони, мов акробати, шикувалися, поєднувалися, розбивалися на групи, виконували синхронні па і, наче кролика з чорного циліндру, діставали вірну відповідь.

Довелося привчити себе не поглинати до формул з головою, не наспівувати і не привертати зайвої уваги. Найважчим були контрольні, особливо річні. Протягом року можна було вдавати діяльність, ставити поблажливі оцінки тим, хто не заважає, пояснювати тим небагатьом, хто цього потребує, і решту часу писати курсові на замовлення. Таким чином ненависть до насильства над юними невинними душами дрімала майже цілий рік. Та під час річних контрольних вона прокидалася, муляла очі необхідністю безглуздої праці, безглуздого оцінювання, безкінечного пояснювання нотної грамоти тим, хто від народження не має слуху.

Кожен травневий день доводив, що задача не має рішення. Дітей примушували виробляти завчені вправи без урахування їхніх здібностей чи побажань. Жені здавалося, що треба керувати хором, який складається частково з людей, байдужих до співу, частково з нездатних ні чути, ні говорити, і не розуміючих, що таке звуки. Солісти, щоправда, вправлялися гарно. На додаткових заняттях вони розбирали завдання більш складні, ніж в програмі. Їхні запитання звучали наче вальси, і було справжнім задоволення керувати цим маленьким оркестри ком обраних. Правда, дехто з обраних почав заноситися і довелося привчати їх допомагати тим, хто не тямить. Нетямущі шукали спосіб отримати більш пристойні оцінки, тому всім, хто лишався після уроків, щедра рука Жені відсипала завищені бали. Та навесні ненависть до насильства і до власної участі в ньому доходила до температури кипіння, і не знаходила виходу.

Вона б знайшла цей вихід, якби повернувся той час, коли мотоцикл був новим. Сонце виблискувало на ньому, вітер перехоплював подих, траса летіла назустріч, і це була свобода. Вона була такою п’янкою, так глибоко зайшла під шкіру, що інколи проривалася спогадами, вимагала повернення, підживлення, нової потужної дози. Тоді замість сторінки в клітинку з неохайними змученими нерозумінням цифрами очі бачили кримський серпантин. В Криму не дуже високі гори, та літати мотоциклом між його селищами було досить ризикованим задоволенням. Деякі повороти примушували Женю вдихнути і не видихати так довго, що в голові починало паморочитися. А наступний поворот відкривав такий вид на блискучу поверхню моря там, за скелями, що дихання спинялося знов.

Як вижити без мотоцикла? Та ще весною, коли всі дороги кличуть. Весна, коли вже не виходить ставити оцінки як прийдеться або в залежності від настрою, а треба перевіряти довбані контрольні. Єдина втіха – іспити. Багато кому потрібен репетитор, і Женя має багато учнів. Справа це прибуткова настільки, що дозволяє мати цілу армію з тих, хто заздрить. На приватних заняттях Женя викладається на повну, глухі починають чути, а ті, що мають здібності, опановують навички віртуозної гри. Ця справа наскільки захоплива, настільки і безнадійна. Вона не допоможе накопичити на новий мотоцикл. Цю задачу теж не розв’язати. Женя запарює зелений чай в чашці. Дивиться, як повільно розгортається листя, вдихає легкий аромат далеких теплих країв, запеченої сонцем трави, сушених динь, білої від морської солі шкіри.

Мамини пиріжки пухкі і рум’яні. Женя розламує один навпіл і дивиться на сіру м’ясну масу всередині. Знову. Половинки пирога падають у кошик до зім’ятих сторінок в клітинку і рештків яблука. Ця турбота нестерпна, прийдеться шукати щось більш дієве, ніж чай, більш заспокійливе, більш зелене. На тому ринку майже на кордоні з Молдовою вусатий дідуган зловісно всміхався і все пропонував «зелена вина». Потім вже мандрівники зрозуміли, що так він називав молоде, недозріле вино. Воно викликало стійке забуття, яке тоді злякало, а потім згадувалося як порятунок від роздратування, образ і нав’язливих спогадів. Іноді вночі до Жені приходило рішення негайно їхати на пошуки того зілля, яке звільнить пам’ять і дозволить завантажити нову, більш досконалу свідомість. Здавалося, що звільнитися і стати кимось іншим так само легко, як зробити перший ковток вина. А на ранок виявлялося, що звільнення посеред навчального року неможливе, і за житло треба платити, і на втечу наважитися все важче.

Річні контрольні лежать десятитонним каменем на столі. Якщо стіл не витримає, вони поб’ють підлогу і обваляться прямісінько до кабінету директорки. Та вже і так питала, коли їх буде перевірено. Краще було б, якби вони летіли далі, у підвал, де зберігаються поцвілі протигази, і ще далі до самої магми, чи до останнього кола, нехай сам Люцифер їх перевіряє. А Женя в цей час осовіло розглядає полицю з напоями. Неможливо зрозуміти, чому цей маркет вважають дешевим. Маніпуляції з вагою запакованих товарів і так званими акціями здатні довести до сказу математика. Треба зовсім не вміти рахувати, щоб вестися на таке. Математик глибоко вдихає і стискає кулаки. «Не купуватиму в цих шахраїв!» - і робить крок в сторону.