Прихований розум

Після цього Злата не находила собі місця, вдумувалася в кожну секунду яку вона бачила.

Після безсоної ночі вона пішла в школу, де побачила що Мія і Ніколо вже сиділи із своєю новою компанію. Їй було все одно, так як їй було не до прогулянок, вона хотіла вдуматися і зрозуміти що зробити щоб це не сталося.

Саме більше бентежило її почуття суму не тільки за батьками сестрою, Ніколо. Ще вона відчувала сум за хлопцем. Не просто другом. А щось більше за дружбу. 

За своїми думками вона не помітила як почався урок. До Злати підійшла вчителька, тому що Злата не відповідала.

Вчителька

-Злата, може ти і нам розповіси про що ти таке думаеш, що не можеш відірватися?

Злата

-ні чого місіс, вибачте, я просто задумалась, я вас чула.

Вчителька

-значить чула? Скажи нам про що я тебе попросила, дам підказку, в нас урок математики.

Злата

-ви попросили виконати приклад який написаний на дошці.

Вчителька

-так? Як цікаво. Ну то давай. Вийди.

Злата лениво піднялася, взяла крейду і почала вирішувати.вчителька скептично дивилася.

Через 5 хвилин Злата поклала крейду і жестом показала що вона все зробила

Вчителька

-феноменально!! Цей приклад не могли виконати ніякі вчені, я до деректора! Такий розум не може залишатися без уваги!

Злата

-нетреба, ці лишні мороки, давайте просто зробимо вигляд що нічого не було, і я нічого не зробила.

Вчителька

-ні, ні, ні. Я піду до деректора.

З ціми словами вчителька вибігла із класа не слухаючи нікого. Злата вже хотіла сісти за парту, але в цей момент вона почула голос, який чути із вчорашнього дня, ну зовсім не хотіла.

Настя

-Ти що думала, що виконаєш якийсь сраний приклад і всі тобі поклоняться будуть?

Злата підійшла до її парти поклала рукі і приблизилася до її обличчя. Її голос звучав сурово, так що у Насті по спині пройшов холодок.

Злата

-Слухай мене сюди пікмі, ще раз ти відкриєш свій рот і скажеш щось в мою сторону, тобі ой як буде не добре.

Настя

-ага...

Та не встигла вона доказати, як в клас зайшла вчителька і позвала Злату.