Вдома

Мія, Злата і Ніколо зайшли в дім після школи. Вони жили самі, так як у батьків в іншому світі були свої справи, і вони не могли переїхати з ними.

Злата

-Нагадайте мені, з якого дива ми переїхали сюди? У мене якісь збої, я навіть начаклувати нічого не можу.

Мія

-що таке?

Злата

-я хотіла залісти в голову Драко, але після 10 спроб в мене нічого не вийшло. На землі інша магія і вона не підходить до тієї що я вивчала в аду.

Ніколо

-навіщо тобі та сила, ми прийшли сюди щоб просто відпочити, попити чієїсь крові а не сидіти вдома і чаклувати.

Злата лиш саркастично закотила очі і пішла в спальню. Її бентежило те що вона ніяк не могла нічого робити. 

Вона хотіла лягти спати але тут у неї сильно зоболіла голова, і перед її очима промайнула жахлива картина.

Вона в якійсь клітці, прив'язана великими ланцюга. Наступна картина. Їй відрізають крила. Вона відчувала що сумувала за кимось хлопчічаї статі. Її всі забули.

Злата прокинулася. Вона була страшенно налякана. В неї вже таке було, це передбачення. Простіше кажучи, вона дивилась в майбутьне, це вона ніколи не могла контролювати. Скільки часу вона не старалася опанувати, все марно.

Злата сіла і почала вдумуватися

Злата

-що за фігня, такого  не може бути. Він помер.

Вона говорила про того, хто не давав жити всьому потойбічному світі. Каприкорн. Він самий сильний дух. Він не був демоном. Та й ангелом не був. Він був щось типу змішаного ангела та демона.

100 років тому тато Злати і Мії вбив його. Через це у Злати перестали траплятися такі видіння, але те що вони знову з'явилися означало одне....

Він повернувся....