5: Осколки свідомості

Сон не приніс спокою. Він був схожий на розбите дзеркало, в кожному уламку якого пульсувало чуже і водночас до болю знайоме життя. Ліса летіла крізь в'язку, чорнильну імлу, де образи змінювали один одного з шаленою швидкістю, не даючи зачепитися за реальність.
— Твої очі прекрасні... — теплий, як літній вечір, голос змусив темряву розступитися.
Перед нею виникло обличчя молодої жінки. Світле волосся розсипалося по плечах, а на губах грала та сама посмішка, яку Ліса марно намагалася згадати всі ці роки. Мама. Вона простягнула руку, торкаючись щоки доньки, і її дотик відчувався як сонячне світло.
— У них я бачу любов, маленька моя. Ніколи не бійся того, що носиш у собі. Це не прокляття, це дар.
Але варто було Лісі потягнутися назустріч, як образ матері підернувся димкою і розсипався. Простір спотворився, і тепер вона бачила суворе обличчя бабусі. Вона стояла в тіні старого будинку, і її голос звучав сухо, немов хрускіт опалого листя:
— Будь сильною, Ліса. Справедливість — це не те, що тобі дають. Це те, що ти захищаєш. Срібло не терпить слабкості.
Спалах!
Світ вибухнув сліпучим срібним сяйвом. Воно пекло зсередини, просочувалося крізь вени, перетворюючи кров на розплавлений метал. Біль був настільки реальним, що Ліса закричала уві сні, але звуку не було.
Потім — шум крил. Гігантські лускаті тіні проносилися над головою, закриваючи небо. Синє полум'я драконів лизало краї її свідомості, випалюючи залишки страху, але за цим полум'ям щось ворушилося. Щось нескінченно древнє і зле.
Темрява згустилася, набуваючи форми високого силуету в чорній масці. Але тепер маска була розбита. Крізь тріщини на Лісу дивилися багряні, як запечена кров, очі. У них не було життя — тільки нескінченний голод і крижана рішучість.
— Я вже йду за тобою... — прошелестів голос Тіні прямо в її голові, і цей шепіт був гучнішим за рев драконів. — Печатка не врятує тебе. Срібло належить нам.
Багряний погляд Тіні почав наближатися, поглинаючи все інше: мамину посмішку, синій вогонь, саму надію. Ліса відчула, як її затягує в цей кривавий вир.
Вона різко підхопилася на ліжку, захлинаючись повітрям.