Сила в тобі

                 І кожен фініш - це, по суті, старт

                               (Ліна Костенко)

Вір у себе, бо окрім тебе цього не зробить ніхто.

Життя б'є і досить часто випробовує на міцність характер і на міцність нерви.

Так хочеться впасти в апатію, закритися від світу і побути на одинці.

Знайомо, чи не так?

Та врешті, людині потрібна людина.

Не та що скаже: "Це твої проблеми", в та, що тихо вислухає і не осудить, а підтримає.

Цінність людства в умінні групуватися, підтримці і любові супроти всього.

Життя не дивиться, сильна ти, чи ні людина, воно б'є і дивиться, чи витримаєш.

Вдаряючи раз у раз, десь з більшою силою, десь слабше, залишаючи певний осад в душі.

Твоє завдання - стати тим самим Талантом.

Живим, щирим, справжнім.

Не диким і свавільним, не нести на собі багаж падінь і невдач всього світу.

А піднятися і з новою силою відчути життя, дозволити собі бути собою справжнім.

Тим собою, який буде проживати з вдячністю кожен день, радіти кожній миті і припинить бути добрим для всіх без потреби.

Бо ніщо так не руйнує людину як страх, бажання когось врятувати, навіть якщо ціною власної репутації чи навіть життя.

Бути догідливим, зручним і тим, хто вічно посміхається, все терплячим.

З дитинства нас вчать: "Будь чесною, не груби старшим...навіть, якщо тебе зачіпають, не будь занадто затятим, занадто розумним чи скажімо поважай старших за віком. Змовчи, будь мудрішим, а чого одразу в сльози" ?

Там підкорися, там поступися, в там і взагалі, як б'ють по правій частині щоки...підстав і ліву.

І що в нас в результаті виходить?

Гора травм, бо десь змовчали, десь побоялися, а десь пожертвували чимось заради когось і найгірше, і найболючіше...це не оцінили.

Або іще приклад однієї з фраз від старшого покоління, з глибин народної мудрості: "Виростеш - роби що хочеш".

Та це не так, бо все життя йде по спіралі.

Коли виростаєш, приходить розуміння, що десь таки був підводний камінь.

Доросле життя - це не завжди...роби ще хочеш, в першу чергу...це...вища відповідальність, вищі очікування, ще більше "ти повинна" і все менше свободи дій... до поки ти в цих рамках, нічого не зміниться, а там і до старості не далеко.

Будь тим Атлантом, сильним і могутнім, як трава, що проростає крізь асфальт.

Що йде по життю з думкою: " Я знаю, хто я і мені це подобається.

                    Яка мораль цієї історії?

1)Живи своє життя, не чуже.

2)Давай собі час на відпочинок, щоб уникнути вигорань;

3)Дозволь собі бути собою;

4)Поглянь на життя під іншим кутом, дозволь собі мислити як ти хочеш, жити з мирі та злагоді з внутрішнім світом;

5)Не живи очікуваннями інших і не спіши їх задовольняти, якщо не хочеш цього;

6)Відчуй усі стани, проживши емоції, будь різним і багатогранним;

7)Багато навчайся новому;

8)Стався до інших з взаємністю;

9)Не дозволь себе зламати.Твоє ментальне здоров'я - ключ до великих можливостей;

10)Люби і цінуй себе.