"Вечірні поради від господаря"

Близько п’ятої години вечора, коли сонце нарешті почало хилитися до обрію і довгі тіні від розлогого горіха надійно вкрили все подвір’я, кімната почала поступово оживати. Першою прокинулася Мія — вона солодко потягнулася, скинула легке простирадло й одразу підбігла до вікна перевірити свої камінці. Слідом за нею підвівся й Андрій, розминаючи плечі. Вигляд у нього був значно бадьоріший: міцний сон після лікувальних процедур та ситного обіду пішов йому на користь.
Коли родина спустилася на перший поверх, біля літньої кухні вони зустріли Олексія. Господар будинку, як завжди охайний і підтягнутий, саме поливав зі шланга кущі лаванди вздовж доріжки, від чого в повітрі стояв дивовижний, свіжий аромат.
— О, доброго вечора! — Олексій щиро посміхнувся, перекриваючи воду. — Бачу по ваших задоволених обличчях, що перший вихід на великий пляж пройшов успішно? Мала не вередувала?
— Доброго вечора! Все просто чудово, — відповіла Надя, лагідно притримуючи Мію за плече. — Пісок дивовижний, море лагідне. Дитину ледве з води витягли, ще й фортецю встигли побудувати. Дякуємо за підказку щодо дороги!
— На здоров'я! Головне — не згоріти в перший же день, бо південне сонце помилок не прощає, — Олексій добродушно підмигнув Андрію, помітивши його злегка рожеві плечі. — Ви, я так розумію, зараз збираєтеся трохи прогулятися? Спека якраз спала, повітря зараз — чистий мед.
— Так, думали пройтися десь тут неподалік, — кивнув Андрій, ховаючи руки в кишені легких шортів. — Може, підкажете, де тут можна затишно посидіти, вечерю нормальну знайти, щоб і дитині було де побігати, і кухня хороша, свіжа?
Олексій на мить задумався, поправивши свій капелюх, а потім упевнено махнув рукою в бік залізничної лінії.
— Значить так, слухайте сюди. Якщо вийдете за ворота, йдіть прямо до нашого старого орієнтира, де залізниця. Тільки колії переходити не треба. Одразу перед ними повертайте ліворуч на широку асфальтовану алею. Там у нас починається чудова паркова зона, вся в зелені. Пройдете метрів двісті — і вперетися в дуже гарний сімейний ресторанчик. Називається «Затишний дворик».
Господар повернувся до Мії, яка уважно слухала кожне слово.
— Для малої там справжній рай — прямо на території є закритий дитячий майданчик із гірками та гойдалками, так що вона буде при ділі, поки ви відпочиваєте. А кухня там винятково домашня. М’ясо на мангалі роблять соковите, овочі завжди свіжі, запечена риба — пальці обліжеш. І головне — все готують під замовлення, ніяких напівфабрикатів. Для сімейної вечері після пляжу — кращого місця в нашому районі не знайти.
— О, це саме те, що нам потрібно! — з полегшенням усміхнулася Надя. Менше за все їй зараз хотілося блукати незнайомими галасливими вулицями в пошуках їжі. — Дуже дякуємо, Олексію. Маршрут зрозумілий, підемо розвідаємо.
— На здоров'я, гарної вам прогулянки! Якщо що — я до пізнього вечора тут, у дворі, — кивнув господар і знову взявся за свій шланг, повертаючись до лавандових кущів.
Родина рушила до виходу. Надя відчувала, як приємна вечірня прохолода огортає плечі, витісняючи денну втому. Попереду був затишний приморський вечір, смачна вечеря і перша справжня подорож новими, ще незвіданими куточками Одеси.