"Ранкові турботи на великій кухні"

Надя з Мією вмилися в охайній ванній кімнаті з червоною плиткою, вдягли легкі літні сарафани й, тримаючись за руки, почали повільно спускатися дерев’яними сходами на перший поверх. Ранок уже повністю вступив у свої права — повітря прогрівалося, обіцяючи теплий і сонячний день, а в тінистому дворику Олексія весело цвірінькали пташки.
Коли вони зайшли на літню кухню, Надя з подивом зауважила, наскільки інакше це місце виглядає при денному світлі. Сонце пробивалося крізь дерев’яні решітки та зелене листя дикого винограду, заливаючи довгі кухонні столи химерними мереживними тінями. Велика пральна машина в побутовому блоці поруч уже тихо гуділа — хтось із сусідів запустив ранкове прання, а біля прасувальної дошки акуратно висіли чиїсь рушники.
На кухні вони були не одні. Біля першої плити поралася жінка середнього віку в розкішному квітчастому халаті, від якої на всю кухню пахло свіжозавареною кавою з корицею. Побачивши Надю з дитиною, вона приязно кивнула.
— Доброго ранку! Заходьте, заходьте, тут місця всім вистачить, — з доброю посмішкою промовила жінка. — Я Галина, ми з чоловіком із Полтави приїхали, третій день тут відпочиваємо. Олексій у нас господар просто золотий, такий лад усюди тримає.
— Доброго ранку, я Надя, а це Мія, — ввічливо відповіла Надя, відчуваючи, як легка ніяковість перед чужими людьми миттєво зникає. Надя, як досвідчений вихователь, одразу вміла знаходити спільну мову та оцінювати людей, і ця щира жінка їй сподобалася. — Ми тільки вчора ввечері заселилися.
— О, то ви ще зовсім свіженькі! — засміялася Галина. — Номер на другому поверсі? Ой, там краса, тиша. Ну, господарюйте, не буду вам заважати.
Галина забрала своє горнятко й пішла снідати до альтанки в саду, а Надя взялася за справу. Сьогодні вона вирішила приготувати для Мії особливий, ситний сніданок — пишний омлет із молоком та грінки з білого хліба, які так любила донька. Надя дістала з холодильника свіжі яйця, пакет молока та масло. Побут тут справді був продуманий до дрібниць: у першій же шафці вона знайшла зручний вінчик для збивання та глибоку миску, а на полиці над раковиною стояла ідеально чиста пательня з антипригарним покриттям.
— Мамо, а можна я буду допомагати? — Мія підсунула до столу високий стілець і вилізла на нього, віддано заглядаючи мамі в руки.
— Звісно, сонечко. Тільки обережно, — Надя дозволила доньці висипати дрібку солі у збиті яйця та потримати вінчик, поки сама тонкою цівкою доливала молоко. Мія з такою серйозністю крутила вінчиком, наче виконувала найважливіше завдання у своєму житті.
За кілька хвилин на пательні вже весело шкварчало вершкове масло. Надя вилила яєчну суміш, яка миттєво почала підійматися, стаючи пишною та золотавою. Поруч на великій дошці вона швидко нарізала хліб і обсмажила грінки до хрусткої скоринки. Аромат гарячого сніданку миттєво витіснив запах кави Галини, заповнюючи всю літню кухню затишним, домашнім теплом.
Коли все було готово, Надя виклала пишний омлет на велику тарілку, прикрасила його шматочками сиру й поставила перед Мією. Собі вона заварила свіжий чай. Вони сіли за великий дерев’яний стіл прямо біля виноградних решіток. Мія з величезним апетитом уплітала грінки, хрумтячи на весь двір, і запивала солодким чаєм, а Надя дивилася на неї й відчувала, як усередині розливається спокій.
Годинник на стіні кухні показував уже десяту ранку. Зовсім скоро з процедур мав повернутися Андрій. Надя акуратно витерла стіл, вимила посуд до блиску й розставила каструлі по місцях, підтримуючи той самий бездоганний лад, який залишив Олексій. Вони з Мією були повністю готові зустрічати тата й нарешті вирушати на пошуки великого, справжнього піщаного пляжу.