"Острівець затишку"

Вони піднялися на другий поверх охайними дерев’яними сходами, які приємно пахли свіжим лаком. Олексій відімкнув масивні двері й пропустив гостей уперед. Кімната одразу зустріла їх приємною прохолодою та чистотою — на підлозі не було ні порошинки, а крізь велике вікно лилося м’яке ранкове світло.
Поки Надя оглядалася, Олексій разом із Андрієм занесли до кімнати додаткове розкладне ліжко — сучасне, з хорошим ортопедичним матрацом.
— Ось, Надіє, як ми з вами й домовлялися телефоном, — спокійно сказав літній керуючий, поправляючи ніжку ліжка. — Це для вашої малої. Постільна білизна для неї вже в шафі, свіжа, щойно після прасування.
— Дякую вам, Олексію, — щиро відповіла Надя, відчуваючи, як з душі остаточно спадає тягар непевності.
Кімната виглядала надзвичайно охайно й затишно. По центру стояло велике двоспальне ліжко для Наді й Андрія, застелене білосніжним покривалом, а по обидва боки від нього тулилися зручні приліжкові тумбочки для дрібниць. Біля протилежної стіни розмістилися два глибокі м'які крісла, невеличкий столик, сучасний телевізор та містка шафа-купе, де легко могли поміститися речі всієї родини на цілі два тижні. У кутку акуратно вписувався невеликий безшумний холодильник, а над ним на стіні красувався кондиціонер, який обіцяв порятунок від полудневої південної спеки.
Окремим задоволенням для Наді став власний санвузол. Стіни й підлога там були викладені красивою, глянсовою червоною плиткою, яка виблискувала під світлом ламп. Там було ідеально чисто, пахло свіжістю, а на поличці вже лежали підготовлені комплекти рушників для кожного з них.
— Мамо, тату, дивіться, який у нас балкон! — Мія вже встигла вислизнути крізь скляні двері назовні.
Надя вийшла слідом за донькою. Балкон був просторим, із плетеними кріслами та чудовим краєвидом на затишний зелений дворик. Опустивши погляд донизу, Надя побачила літню кухню, про яку розповідав Олексій. Поруч, в окремому побутовому блоці на першому поверсі, виднілася сучасна пральна машина, велика прасувальна дошка та якісна праска. Тут дійсно було абсолютно все, що потрібно для тривалого й комфортного відпочинку родини. Не треба було думати про побутові дрібниці — господар передбачив кожну деталь.
— Ну що, влаштовуйтеся, — Олексій ввічливо посміхнувся, передаючи Наді ключі. — Якщо щось знадобиться — я майже завжди внизу, або набирайте на телефон.
Коли двері за керуючим зачинилися, у кімнаті на мить запала тиша, але тепер це була не та важка, гнітюча тиша, що переслідувала їх удома. Це був спокій довгоочікуваного прихистку. Надя поклала сумочку на тумбочку й глибоко вдихнула. Їхній одеський побут був влаштований бездоганно. Тепер залишалося зробити найголовніше — розібрати речі й нарешті піти туди, заради чого вони подолали ці тринадцять годин у потязі.