"Емоційне ядро"

Нарешті ми приїхали видихнула Надя, ходімо доню відчиняти двері і йти в наш дім. Мія радісно побігла до дверей.

- Мамо, а можна я відкрию двері ключом ? Спитала Мія.

-Так доню, тримай ключ усміхнулася їй мама. Мія дуже зосередженно але неловкими рухами ковиряла ключем замок будинку. Надя ж чекала коли Мія відчинить двері де в неї не дуже виходило відкрити ці двері.

- Мамо, допоможи, бо в мене не виходить, мені важко. Надя допомогла відімкнути двері і вони зайшли в дім.

 -Доню, мий руки і передягнися, речі висять в твоїй кімнаті на стільці.

-Добре, весело відповіла Мія.

  Надія тим часом розбирала сумку з продуктами, які вони купили в магазині по дорозі додому. Як в неї задзвонив телефон, це був Андрій. Надя підняла трубку і сказала

-Привіт!

-Привіт, як ви? Спитав Андрій.

-Нещодавно приїхали додому з дитячого садочка. Я розбираю сумку, Мія передягається.

-Все як завжди, відповіла Надя.

Т-и чомусь засмучена? Спитав Андрій

-Та ні, все нормально відповіла вона.

-А в тебе як справи? Спитала Надя.

-Та теж все добре.

Хочеться вже піти в душ і лягти спати,відповіла Надя.

Я скучив, відповів Андрій.

Так хочеться до тебе.

Надя мовчки посміхнулася.

Їй приємно стало, що він сумує за нею.

Так приїзди додому, засміялася Надя.

Ага, обов’язково прямісінько з роботи завтра до Вас і приїду.

-Ну якщо що то дзвони, сказала Надя.

-Добре, цілуй від мене нашу донечку. Я люблю вас,відповів Андрій.

Вони поклали разом трубки телефона. Здавалося, що в їхніх стосунках утворилася  якась прірва. Андрій старався робити щасливою Надю, він дуже сильно її кохав. Вони разом зі школи, багато було непорозумінь у них з Надьою. Але якось вони повертали іскру в свої стосунки.         

  Андрій більш романтична натура. Він любив робити романтичні подарунки, прояви уваги. Характер більш стриманий і швидко відходчивий. Він дуже піддавався впливу інших людей, він був й наче добрий, але в якісь моменти просто не стерпним, він морально міг довести до істерики. Ще був не дуже розумним чоловіком. Це й зрозуміло, дитинство було нелегким, то йому було не до того щов грно вчитися він старався десь заробити грошей, щоб себе забезпечувати фінансово хоч наполовину.

Що не скажеш про Надю, вона була з дуже потужним і важким характером, вона дуже емоційна, не пробачає довго, й пам’ятає кожну образу в свій бік, вона як жінка-воїн. Але за цією маскою ховалася тендінтна дівчина, яка хоче жіночого щастя й щасливу родину. Вона звикла з дитинства розраховувати тільки на себе.

  Надя була цілеспрямованою і дисциплінованою жінкою. Вона любила конкретику, і говорила людям з якими вона спілкувалася, все що вона думає. Бо вона вважала, що краще говорити правду, якою б вона не була. Але не всі люди сприймають правду , багато люблять гарну брехню. Надя не терпіла брехні, вона хотіла чути правду яка вона не була б.

Тому в неї змінилося відношення до свого чоловіка, вона старалася триматися, але це давалося Наді не легко. В їхній сім’ї’ були певні фінансові труднощі. Андрій хоч і сім’янин, але фінансово не стабільний чоловік. Він завжди тяжко працював на різних підробітках, але витрачав набагато більш ніж заробляв, і ні це не зв’язано з великими потребами родини. Він ніколи не планував гроші на місяць, не підводив витрати і прибуток. А жив одним днем, він набрався в багатьох онлайн банках мікропозик, кредитів, боргів. Де вмудрився взяти таку ношу і на Надю .

  Сказати, що це чоловічий поступок . Я скажу-Ні! Але змінити Надя нічого не могла. Вона постійно була засмучена й заплакана. Й все думала, як витягнути себе з цього болота. Андрія не раз вже рятували і батьки з цієї боргової ями. Вони завжди економили гроші з Надьою) яких в них майже ніколи й не було). Надя сперечалася і грозила Андрію розлученням. Але зупиняла її Мія, яка сильно любила свого тата. Надя не хотіла розлучати доньку з батьком, і попри все старалася зберегти так звану сім’ю, яка тріщала зсередини між чоловіком і жінкою.

  Вона старалася сама стати на ноги, пішла навчатися в педагогічне, аби здобути якусь професію. Бо окрім навчальних закладів в селі в якому вона проживала, для неї не було підходящої їй професії. Тому вона вчилася на вихователя, де попри навчання була купа домашніх справ й маленька дитина, якій на той момент не було і року. Але й попри те вона все думала що її життя повинно змінитися, але ще не знала в який бік…

 - Доню, давай вечеряти і купатися. Завтра в садочок рано вставати.

-Надя пішла купати  Мію, і потім вечерять.

-Мамо, а коли тато буде вдома? Запитала Мія.

Сонечко, тато буде завтра вранці, але ти будеш на той момент в садочку, тому тато забере тебе додому з садочку. Відповіла Мії мама.

Андрій працював охоронцем і сутки його не було, а троє діб був вихідний, тому в ці дні коли в нього вихідні він ходив на підробітки, щоб прокормити свою сім’ю. Тому часто його не було вдома, бо він працював багато і важко по цих роботах.

  Мамо, а ми пограємо перед сном з тобою в настільну гру, Спитала її Мія.

Якщо ти хочеш, усміхнулася Надя.

Обирай в  яку гру будемо грати сказала мама.

Я хочу в русалочку, відповіла їй Мія.

  Вони почали грати, і весело проводити вечірній час перед сном.

 Я виграла голосно й радісно закричала Мія.

 Надя засміялася, йди до мене моє сонечко. Вони почала гратися разом.

Ну все доню вже як ми з тобою загралися. Вже початок одинядцятої ночі. Швидко спати.

А як же казка? Запитала її Мія.

Та почитаю, тільки невеличку.

Вони ввімкнули нічник.

І Надя почала читати Мії казку, про фей і однорігів, як Надя почула солодке хропіння донечки, яка заснула на середині розповіді казки.

Надя ніжно поцілувала донечку в чоло, вкрила ніжно рожевим пледом з грінчем, яке обожнювала Мія. Прикрила двері, і пішла приділяти час собі.