"Запах свіжості та літня злива"

Одного  літнього вечора, коли на вулиці була злива, я слухала шум дощу і вслухалася як краплі дощу падали на міцну доріжку з бетону. Де запах свіжості пробивався і витав на подвір’ї. Де поруч стояла свіжозварена кава, яка швидко охолоджувалася від крапель дощу, які падали прямісінько в каву Наді, а вона сиділа з заплющеними очима і вдихала запах мокрого асфальту і легкі нотки кави, яка вже була холодна. Я все думала, що буду робити далі?

Як складеться моє життя? Життя Наді змінилося, і не в кращий бік. Тому вона не знала, що буде далі?

Але роздумувати дуже не вийшло, так як мене чекала моя родина, яка хотіла уваги від мами, і вечерю, а потім і казку…

Коли вже всі повечеряли і лягли спати, я пішла нарешті в душ. Де я довго була, бо знала що на мене чекає чоловік, який теж хоче уваги. І так я не те що не кохаю свого чоловіка, а просто я не можу розслабитися і відключити голову. Тут більш справа в мені, а не в ньому. Мені важко не думати про проблеми які з’їдають мене зсередини. А вирішення поки я не знайшла нажаль… Але коли я вже прийняла душ, і все ж таки прийшла в кімнату де на мене чекав Андрій. Я старалася робити вигляд, що все добре.

Доброї ночі моя кохана Надія, прошепотів їй Андрій прямо на вухо. Я так сумував по тобі. Чому ти так довго?

Вибач, я не помітила як швидко пролетів час, й трішки замріялась, усміхнулась Надя.

 Андрій почав ніжно цілувати її шию й перейшов до ніжного й палкого в той час тіла Надіїї. А Надя робила вигляд що все добре.

Настав ранок, Надія почала готувати сніданок сім’ї, Андрій почав збиратися на роботу. Де перед тим Надя заварила смачну й ароматну, гарячу каву для нього, щоб він міг закурити сигару й попити смачної кави. А Надія готувала далі сніданок. Коли тут й прокинулася донечка Мія, вона була ще маленька всього 4 рочки, але така активна й непосидюча дівчинка, де не встигла як прокинутися побігла снідати й гратися в свою кімнату. Коли Надія провела чоловіка на роботу, зібрала й відвезла Мію в садочок. Вона почала робити рутинну щоденну роботу майже кожної жінки, яка має сім’ю, прибирати і готувати обід. Ой ледь не забула ще заправити прання в машинку.

  Вона увімкнула на всю гучність музику на телевізорі й приступила до роботи.

 Настав час забирати Мію додому. Коли Надія збиралася вже їхати, вона на вулиці зустріла сусідку яка почала говорити до Наді.

Доброго дня Надюша, ти десь збираєшся? Запитала сусідка Марія Павлівна якій було 64роки. Яка все життя прожила майже одна, без чоловіка і все життя жила для себе і для того щоб смачно поїсти. Дітей власних не було, тому вона весь час старалая з кимось поговорити, аби хоть якось розвіятись від самотнього життя.

Так, час вже забирати Мію з садочка. А ви як?

Ой Надюша, все як завжди високий тиск, нічого не можу робити, хотіла вже до тебе дзвонити, бо сильно погано, але напилася ліків і стало легше.

Марія Павлівна, любила дуже багато їсти, чи заїдати свої проблеми, що вона живе одна, нікому не потрібна. Живе вона не дуже так мовити стерильних умовах проживання. В будинку завжди брудно, купа сміття. А вона вже  наїла собі не один десяток зайвих кілограмів і із-за цього в неї тиск, і важко навіть в себе вдома зробити лад. Тому вона звикла давити на жалість, що в неї все болить, і нічого для цього не робить, щоб змінити свої звички й полегшити свій стан. Якби нам не хотілося допомогти людині, це буде в цій ситуації марно, адже ми не можемо змусити або змінити її таке щоденне таке звичне для неї життя.

Я вас зрозуміла Марія Павлівна, якщо щось буде потрібно то дзвоніть, ввічливо відповіла Надя. А тепер вибачте Я мушу вже їхати по Мію. Допобачення!

Допобачення Надя! Відповіла Марія Павлівна.

  Надія приїхала до дитячого садочка, поговоривши люб’язно з вихователькою Мії і попрощавшись, пішла з нею на дитячу площадку. Це була вже як традиція.

- Мама, а ти купиш мені сьогодні морозива? Запитала Мія .

-Звичайно моя крихітка, зараз погуляємо на площадці і по дорозі додому купимо морозива і деяких продуктів додому. Мія зраділа і побігла гратися в пісочницю. А Надія залишилася сидіти на лавочці, і чекати поки Мія трішки пограється. Тим часом поки Надія сиділа вона спостерігала, що відбувалося довкола. Діток було не дуже й багато, але були.

   Вона все спостерігала і думала: Як можна сидіти мамі з коляскою і вживати пиво й курити сигарету, ще й біля неї її чоловік який вживає не нормативну лексику , де тим часом спить грудна дитина в колясці. Чи де інша мама жаліється своїй доньці і говорить. Що вона її дістала. І ображає, що в неї в голові тільки гульки і що вона нінащо не здатна. В таких моментах в голові було, нащо заводити сім’ї, народжувати дітей, щоб потім ламати з дитинства їх особистість, психіку. І ні, вони роблять це, бо в дитинстві вони жили в таких умовах, це в них закладено з дитинства, і що головне вони вважають, що це норма.

  Що вони викладаються для дітей. Це зламані люди, де в якийсь момент можливо хотіли стати кращими, але не змогли. Можливо в той час так склалися обставини, і вони вирішили зламатися, а не йти далі і знаходити вихід в даних життєвих ситуацій, або не було на той час потрібної людини, яка морально могла проговорити і допомогти. Але це всього думки які думала Надя в своїй голові. І так, вона просто думала що могло привести людей до таких життєвих ситуацій, забувши про свої…

 Надія погукала Мію.

Доню, ходімо по морозиво і додому.

Добре матусю промовила Мія.

  Надя дуже любила свою донечку, вона старалася разом з Андрієм зробити щасливе дитинство для Мії, не таке яке колись було у них.

У  Наді дитинсво було не самим кращим, батьки часто билися після випитої ними випивки. Бачила сльози мами, отримувала від батька теж бо захищала маму. Де виробилися психічні травми, але незважаючи про те з віком батьки зав’язали з бійками і зі спиртними напоями. Надія дуже любила своїх батьків і меншу рідну сестру Сару. Яку вона виховала, бо на той час мама часто випивала. І різниця у віці з Сарою у них десять років.