Зламана лялька

Втомилася жити і прощать

Давить в грудях, тяжкий ком
Знову сльози котять градом
Навік заснути, поринуть в сон
Не бачить цього снігопаду

Ніщо не бачить і не чути
Щоб не лунав ніякий звук
Закрити очі і забути
Немає сенсу без твоїх рук

Чому ж я така дурепа ?
Клялась не вірить в те "люблю"
Та ти ж нікому і не треба
З ножем у спині знов стою

Тяжко визнати "користувались"
Просто так "вбивали час "
Рани на серці ще зостались
Коли зраджували в перший раз

Хоча мені вже не звикати
І шрам болючий не один
Тепер вже нікуди тікати
Не склеїти серце з половин

Це все! Кінець...Забороняю
Когось кохати, щось відчувать
Від болю просто помираю
Втомилася жити і прощать

Відтепер цього вже не буде
Померло все в мені живе
Можливо і осудять люди
Живу тепер лиш для Себе

Подобається

#3824 в Різне
#992 в Поезія

Відредаговано: 22.02.2021