IV - Контроль.

 "Суть полягала у тому, що Люсі Грей вже давно перестала бути трибутом, а ще сили були справді  нерівні."

У лісі щось чаїлося та трималося подалі, але пересувалося надто швидко. Хіба що не людина...

А дехто інший...Сміх дівчини все не стихав, ліс осяяло примарне світло. Якийсь голос все гукав, а сердце так і не стихло.

 Поки він дихав...вони повстали. Підняли свої криві роти і вузькі тіла. Зміїї тут теж гуляли, змій було надто багато. З носа Коріолана потекла кров, поки він в черговий раз перезаряджав зброю. Руки вкривав піт, вони ледь-ледь тримали зброю, бо вони дійсно стала заважка. Стало так погано через отруту, а може щось з сердцем?

 Інколи сердце може бути не тільки розбитим. Іноді отрута попадає не у душу. Залишалися питання, Навіщо він себе підштовхував (?), та робив усе для її перемоги (?), та взагалі кому-яка потреба  у цих стосунках. Коріолан усвідомлював, що вона все це почала, хіба що вона не бажала його обставити... Невже їй було плювати ?

 Уся надія та почуття зникли, парубок майже нічого не бачив. Його немовби вдарили пекучою струною. Небо руйнувалося, як і змії.

 Поблизу не було силуетів, але він зміг угледіти та вистежити тінь. Все що потрібно, це глибокий вдих та підняти зброю трохи вище. Трохи правіше... Все потрібно провернути під правильним кутом. Гомілка, а ось тулуб, шия. Він не хотів стріляти ні, ні, він не намагався планувати що буде далі, що він міг. Троянда, яка знаходилась біля прикраси на шиї впала, але він цього не зрозумів. Сноу намагався розгледіти, та зрозуміти, що накоїв. Був шанс не йти?

 Чи просто не відпускати її, адже просто лишити її це...

 Йдучи по слідах він знайшов клаптик одягу та пов'язку. За декілька метрів був браслет, а краплини крові ставало все більше. Коріолан мляво йшов далі, просто усвідомлював поки він йде уперед, (це означає що в цьому є потреба) все буде добре. У них все буде нормально. Близкість запаху крові та води.

  - Це не могла бути ти! Можливо, я вистрілив не в тебе.

 Міні-озерце, яке знаходилось поблизу високих каменів було тихим. Земля тут була рівною, але виступу як такого не було, але для Коріолана це не виявилося перепоною. Він підкрався.

 Скупчення крові дедалі більшало. Біля краю було щось чорне та вологе. Вода було неприступною, але подалі від центру було скупчення риб та велика рожево-багряна пляма. Зламана рука Люсі Грей зупинила кулю й врятувала їй життя. Схоже тепер тут гуляв не тільки страх.

...Люсі Грей була мов прокляття ? Чи Коріолан був вже давно проклятим...