II - Не по правилам.

" Використай увесь свій шарм, давай"

 Ці слова ще довго будуть у голові.

На що здатні люди, щоб врятувати своє життя?

Від смерті, болю та чужого "зазіхання." Дістрікти були популярні, а от Люсі Грей популярна не була... На відміну нього...але це поки.

 Зроби правильний вибір.

Відмов, просто відмов. Стань доброю, нормальною людиною.

  - Не упевнена, що хочу бути доброю та мертвою людиною.

 Зроби все ж правильний вибір.

 Бути ментором справа не злегких. Тим часом, Фінн зник десь попереду. 

Фінн Одейр був ще тою занозою й повсякчас наривався на неприємності. Зараз ментору Люсі не кортіло розмовляти. Незважаючи на внутрішній біль Коріолан вперто йшов позаду. Кроки давалися йому нелегко, Люсі Грей мало не пристрелили. Минула година.

 "В мене не було змоги тобі по справжньому допомогти, Люсі." Він нічого не сказав, але ніби вибачаючись узяв її за руку.

 Треба було рухатися хутчіш та розробити якийсь план, поки їх не вистежили. Інші зрозуміють, що вони замислюють.

 За увесь той час охоронець не зронив ані слова.

 Задушливість та прискіпливий погляд стража. Ні тобі роззирнутися, ні тобі відволіктись.

...Буде можливість, якщо все спланувати. Так, у нього була можливіть.

"Ми сьогодні не зможемо перетнути річку, якби ж хтось навмисно пішов проти правил."

 Вирій запаху літа та піонів. Непередбачуване, та таке темне та скуйовджене волосся. Яка ж вона ворожа та усміхнена водночас.

  - Подеколи буває корисно зупинятися.

 Галявина виявилася просторою, а гомін її голосу близько.

Швидким рухом він заховав щось у кишеню. Седжанус про щось торочив з охоронцем. 

По обід він так йти і не наважився, Седжанус був з дивних хлопців.

 У Люсі Грей були надто жваві долоні, вона з легкістю вихопила предмет.

  - Певна річ, ти таких не бачила... Але це простий інструмент, це сопілка. Може все ж..десь чула - поблажливо прокоментував Сноу.

 Люсі анітрохи не образилась.

  - У нас теж такиє. Не будь дурнем, чоловіче...

  - Хіба...

  - Хіба що скрипок в нас нема, вони дійсно позникали. Може через те, що ваша влада, забирає не тільки музичні  інструменти, але й навіть прекрасні дерева.                                

 Чарівність її якось зблідла. Дівчина трохи спохмурніла.                                                                                                                                    

 Якби Седжанус почув про що вони говорять, то негайно б вліпив ляпаса. На щастя Люсі Грей хлопчак порпався у своїх документах та був на великій відстані. Ніхто з них не мав поняття, що через декілька років старший брат Трача (Дістрікт 11), який так і не потрапив в ігри, знайде собі гідну сім'ю. А вже потім вони народять хлопчика, пізніше в них буде ще одна дитина і ім'я Трача передадуть через покоління... середньому ,(але міцному хлопцю) другу Рути.                          

 Певним чином ніхто так і не довідається, що всупереч усім законам і планам у сімейства Одейр, а також і у Фінна будуть діти. Багатенько дітей.                                        

 Більшість людей, які знаходились десь у метрі від них не помітили доблесного руху Сноу. Вони б все одно аніскілечки не здивувалися, адже не притримай він її, Люсі б все одно не впала. Так її б підхопив хтось інший,  хоча вона ж бо не завжди була впевнена  та щира, Люсі сумнівалася, але ж про це знав тільки Коріолан. Хто б ще міг зазирнути  в її душу ?                                                  

 Може Сірий, її колишній, про щось докумекав. Але тоді...                                        

 Чуйні губи та надто дивні обійми. Між ними з'явилося щось більше, щось більше за щірість. Хто з них міг знати до чого це призведе, але він міг здогадатися раніше...

 Він випустив її обличчя, а вона все ще посміхалась. Люсі більше не відверталась, натомість вона притиснула обличчя до нього та весело розсміялася.                                

Знову.                                                                

 Чимчикуючи слідом за молодими людьми зхоп на ім'я Седжанус Плінт зупинився, його перекосило.                                                    

  - Вартові... такі вартові.                                        

 Гофф, якого прозвали лідером, так до останнього нічого і не запідозрив.                    

  - То кому належить твоя сопілка?

 Він задав зустрічне запитання :

  - А тобі воно насправді потрібно ? Чи це способ мене задобрити, чи...

 Чарівність все не зникала. Сноу здалося, чи її зацікавленість була не у музичному інструменті?

  - Ти вже звик не відповідати, так? 

 Сноу жартуючи , затис її рот.

  - Це звичайна річ. Предмет, який належить моїй родичці. Так це твої і ти вгадала. Клау.. вона мені її позичила. Важко зрозуміти,  нащо вона віддала свою улюблену річ.

  - Пішли купатися.

 За сьогоднішній день девіантна і напружена поведінка Седжануса Плінта вже нікого не шокувала. Напевно через те, що він мовчав. Ніби язик проковтнув, від поживних фруктів він також відмовився. Проміжок часу був невеликим, але він таки встиг дотягнути Люсі до краю пірсу та втиснути свої гиденькі пальці в її шию.