Я добре відчуваю, що всередині мого тіла щось відбувається. Здається, наче кров закипає, і щось дуже сильне намагається вирватися на свободу. Щось подібне зі мною вже було, коли я одним ударом знищила всіх демонів поблизу. Щось зовсім не хочеться, щоб ця надокучлива особа також померла від моїх рук. Тоді Ерік точно матиме всі права для того, щоб скрутити мені шию.
А може, ця дама спеціально сюди заявилася, щоб вивести мене на емоції та спровокувати до дій? Тоді вона дуже сильно ризикує, адже я сама мало розумію, як ця сила працює.
- Що тут таке? - на щастя, у кімнату заходить Лола й одразу невдоволено поглядає на брюнетку. - Санто, а ти що тут забула?
- Хотіла познайомитися, - усмішка у дівчини виходить абсолютно нещирою. - А тепер піду.
Вона швидко покидає кімнату, а разом з її відходом всередині усе внормовується. Не втримавшись, сідаю на заправлене ліжко й переводжу подих. Якщо так подумати, всередині мене величезна сила. А може бути таке, що я стану небезпечною?
- Вона тебе образила? - схвильовано запитує Лола, сівши поруч. - Говорила щось?
- Та ні, - знизую плечима. - Та здається мені, що ця Санта, чомусь, мене недолюблює. Або краще сказати ненавидить.
- Так тут все просто, - усміхається Лола. - Санта закохана у Германа вже давно, а він завжди її динамить. Тепер тут з'явилася ти, і всі знають, що Герман тебе захищає. От Санта й біситься.
- Це що виходить? Вона ревнує? - питаю недовірливо. - Але ж між мною та Герман нічого немає.
- Серйозно? - лукаво посміхається Лола, а я зовсім не розумію її натяків. - А сам Герман також так думає? Він, звісно, хлопець замкнутий і таємничий, але його погляд, коли він на тебе дивиться…
Я все одно не розумію, про який погляд говорить ця дівчина. Все, що я відчуваю до Германа - це шалену подяку. Він допоміг мені і не дає Еріку можливості мене вбити. Про які почуття йде мова? Я ж зовсім його не знаю!
Нам доводиться припинити розмови, тому що у двері стукають й на порозі з'являється Гліб. Лола миттєво розцвітає, і мені здається, що це саме вона по вуха закохана у цього хлопця. У цих двох мало сердечка в очах не літають.
- Віто, усі чекають тебе в залі. Ти готова? - питає серйозно.
- У мене немає вибору, - відповідаю та підводжуся на ноги. - Сподіваюся, що вбивати мене не будуть.
- Герман цього не дозволить, - усміхається Гліб. - І я також.
Усміхаюся на таку заяву та прямую за Глібом й Лолою знайомим довгим коридором. Нам знову трапляються інші люди, і знову ж таки мене обходять стороною та відверто бояться. Коли ж ми проходимо у величезний за розмірами спортивний зал, не одразу розумію, що тут буде відбуватися.
Тут є навіть боксерський ринг, груші для биття, різні тренажери та мати. Схоже, у цьому місці члени "Білого Ворона" займаються своїми тілами та тренуються. Тільки от зовсім не зрозуміло, чому мене покликали саме сюди. Вирішили використати, як боксерську грушу? Від Еріка та Санти можна чекати подібного. До речі, ця дама також тут, стоїть поруч з Германом та криво посміхається.
- Чому я тут? - підходжу ближче та запитую у Германа. Сподіваюся, що хоча б він щось мені пояснить.
- Ми хочемо дізнатися, на що здатна ця сила, - відповідає Ерік. - Веліант не просто так хоче її повернути. Якщо вірити розповідям з минулого, ця сила дає безсмертя і ще багато чого. Наприклад, тобі вдалося зцілити рану Германа. Як ти це зробила?
- Я не знаю. Я зовсім не вмію контролювати цю силу, - зізнаюся чесно.
- Цікаво, чи захистить вона тебе у разі небезпеки… - посміхається Ерік, а мені його вираз обличчя щось зовсім не подобається.
- Коли на мене напав Веліант, сила не допомогла, - сердито випалюю.
- Можливо, тоді вона ще спала. Ти стільки років носила її у собі, - пояснює Данило. Він здається найспокійнішим з усіх. Чи може його спокій означати, що мені нічого не загрожує?
Давайте я перевірю! - здається, Санті набридає чекати й вона вступає у гру. Дістає з потаємного місця десь на нозі ножа і вже за мить прикладає його мені до горла. Я добре відчуваю холодний метал, що торкається моєї шкіри. Бачу навпроти себе цю дівчину і розумію, що вона без жодних сумнівів переріже мені горлянку.
- Санто! - злісно випалює Герман і робить крок у мій бік, але Ерік його зупиняє, поклавши руку на плече.
- Давай, Віто! Покажи, на що здатна! - здається, для нього все це веселощі. Я бачу, як сильно напружуються вилиці Германа. Він не збирається робити мені боляче й іншим не дозволить. Але зараз до мого горла притискається гострий ніж, і якщо я не зможу себе захистити, Герман також нічим не допоможе.
- Мені здається, що ви її переоцінюєте, - фиркає Санта - і ніж сильніше притискається до ніжної шкіри. Я відчуваю, як починає пекти та ділянка, де ніж проникає надто глибоко, і знайоме відчуття з'являється всередині.
Сила прокидається, а разом з нею шалене бажання зробити те ж саме з Сантою. Вона відчуває свою перевагу наді мною, але навіть не уявляє, до чого можуть призвести подібні ігри.
- Еріку! - здається, Санта таки бачить щось в моїх очах, тому що посмішки більше немає, а в її очах прокидається страх.
Все, що відбувається далі, мені важко якось пояснити. Минає лише мить - і ніж опиняється у мене в руках, а тоді вже я притискаю його до горла дівчини. Я відчуваю свою абсолютну перевагу над нею і хочу, щоб вона боялася мене, як і всі тут присутні.
- Глянь на її очі! - вигукує Ерік й незрозуміло чому посміхається. Я ж відштовхую від себе Санту, та так сильно, що вона відлітає на кілька метрів та падає на мати. Ніж все ще у моїх руках і разом з ним я наближаюся до Еріка.
Я відчуваю, як по судинах розтікається сила. Зараз саме вона керує мною і це так… дивно. Я все бачу і розумію, але, крім розуму, все тіло належить не мені.
- Хочеш мене? - запитую і прикладаю ніж до щоки Еріка. Я добре знаю, що силу він хоче не для того, щоб знищити, а для того, щоб заволодіти нею.
Він розглядає мене з захопленням і, здається, я можу відчувати те, що відчуває він.