1.1

Марко увійшов до свого кабінету, не вважаючи за потрібне першою пропустити Кіру. У компаній він завжди ділив персонал за кар'єрним ростом, не зважаючи на те хто перед ним чоловік чи жінка. 

Кіра завжди називала таку поведінку високим професіоналізмом, і їй це подобалося. 

-- Чому ви не заперечили Максимові, Кіро? -- строго запитав Марко, підійшовши до свого робочого столу, щоб зберігати між ними дистанцію. 

-- Я думала це ваша задача, Марко, -- знизала плечима Кіра. 

Навіть на одинці з Кірою Марко поводився дуже стримано та професійно. Дивлячись на них навіть досвідчені психологи не змогли б запідозрити, що між ними є зв'язок поза межами роботи. 

-- Усі акціонери були готовими до голосування, але ваше мовчання все зіпсувало, --  холодно промовив Марко.

 І до подібного тону Кіра вже давно звикла. 

-- Не думаю, що справа у моєму мовчанні, -- відповіла Кіра, поправивши рукав своєї сорочки. Вона не зводила з Марко очей. Навіть якщо йому це не подобається у неї немає причин ховати погляд. 

-- Завтра після обіду це питання має бути закритим. Перевірте усе ще раз, так, щоб у Максима більше не виникало сумнівів. Переконайте його на 99.9 відсотків, -- знову різко наче лезом по оголених нервах. 

-- Зроблю для цього усе необхідне. 

У більшості випадків Кіра сприймала його різкий тон за норму. Марко звик отримувати те що хоче без очікувань навіть хвилину. Серед його чеснот терпіння не було у списку. 

-- Якщо у вас до мене більше немає запитань, то з вашого дозволу я сходжу пообідати, -- промовила з ледь помітною посмішкою Кіра й вже хотіла вийти з кабінету, як раптом знову прозвучав голос Марко. 

-- Я теж зголоднів, Кіро. Пройдіть до моєї кімнати відпочинку там і пообідаємо, -- зверхньо наказав Абаєв. 

Кімната відпочинку це саме те місце де змінювалися правила. Кіра добре знала, що трапезу розпочнуть вони одразу з десерту. 

Всередині його кабінету за книжковою полицею знаходилися таємні двері. Саме за ними розташована кімната у якій так полюбляв обідати Марко  Абаєв. 

Світла та простора з величезним ліжком та дзеркалами. З панорамним вікном на якому завжди висіли римські штори. 

Дуже часто Кіра замислювалася над тим кому ще відомо про цей будуар і скількох жінок він сюди приводив. 

Залишивши свої думки без відповідей Кіра підійшла до полиці й обережно посунула її в бік. Вона давно перестала рахувати скільки разів сюди приходила, бо знала, що їхнє місце для втіх назавжди залишиться незмінним. 

За весь час стосунків Кіра ніколи не була вдома у Марко. Вона знала, що мін мешкає десь у заміському будинку, але уявлення не мала де саме він знаходиться. Єдиним місцем їхніх зустрічей була ось ця кімната, хоча ні, кілька разів вони зустрічалися у готелі. Та це було лише тоді, коли Марко  був потрібен секс у відрядженні, а Кіра була поряд. Він приходив до її номера й після любовних утіх одразу повертався до себе. 

Іноді в такі моменти Кіра втрачала до себе повагу. Вона знала, що далі сексу нічого справжнього між ними не буде, бо погодилася стати для Марка річчю, якою він користується, коли виникає потреба. 

Вони ніколи не обідали разом, не враховуючи ділових обідів. Марк не запрошував Кіру на побачення, не дарував квіти. Він навіть не знав дату її дня народження. І вона мирилася з цим і далі продовжує це робити з ненавистю до себе.    

-- Чому зволікаєш? Забула, що потрібно робити?  -- Запитав Марко. 

Насправді його цікавило чому Кіра ще й досі одягнута. 

Раптом Кіру осяйнула думка, як вона могла закохатися в цього чоловіка. 

У її житті вже були токсичні стосунки та здається їй цього виявилося замало. Надто швидко вона забула, як просила допомоги у психологів, не в змозі  самостійно справитися з депресією. 

Після розставання з Русланом вона поставила хрест на стосунках з чоловіками, вирішивши зайнятися кар'єрою. Кіра з радістю переїхала в інше місто й влаштувалася до компанії Digital Group де її босом став Марко Абаєв. 

Перші місяці в компанії вона повністю віддавала себе роботі, демонструючи наполегливість та високий професіоналізм. І її старання не минули даремно, через рік вона отримала посаду менеджера з продажів. Для своїх двадцять шість років Кіра вважала це непоганим досягненням. Вона напрацювала собі повагу серед колег й дуже гордилася цим. 

Зв'язок з босом ніколи не входив у її плани та чим довше вона з ним працювала, тим важче їй було ігнорувати його привабливість. Кіра сама не зрозуміла у який момент все змінилося й вони стали таємними коханцями. 

Коли вони вперше зайнялися сексом Кіра спробувала боротися зі своєю залежністю до Марко. Та коли він запропонував їй регулярні вільні стосунки вона й сама не змогла собі пояснити, як на таке погодилася. Кіра називала це божевіллям до тих пір, поки не зрозуміла, що закохалася у Марко настільки, що просто втратила не лише розум, а й повагу до себе. 

Кіра чудово розуміла, що на взаємність їй не варто сподіватися. Марко не той чоловік який шукає кохання. Він холодний та цинічний бізнесмен який за шмат компанії перегризе горло будь-кому. Він звик отримувати користь зі всього до чого торкався. 

Іноді вона чула, як пліткували колеги. У них часто виникали суперечки. Люди не знали чого в Абаєва більше: коханок чи компаній. 

Кіра вже кілька разів намагалася припинити цю гру між ними. Поводилася холодно та відчужено та щойно Марко торкався їх шкіри вона була готовою зривати з себе одяг, щоб отримати кілька хвилин тваринного задоволення. 

Дивлячись на Марко вона почала розстібати гудзики на сорочці. Кіра проклинала себе за цю залежність, але нічого не могла з собою вдіяти.  Кожного разу вона клялася собі, що це востаннє й кожного разу порушувала обіцянку. 

***

 Поділіться у коментарях чи вдалося автору зацікавити вас! Наперед дякую;)