1

Глава 1

Червень 2017

  -- І так, панове,  якщо у вас не має додаткових запитань, то ви можете перейти до голосування, адже особисто я не бачу причин, які б перешкоджали купівлі компанії Temabit. 

Кіра намагалася виглядати максимально зосередженою. Вона й сама хотіла зосередитися на цифрах, які попередньо вивчила на зубок. І все б йшло за її планом якби не Марко Абаєв. Саме його невидимі погляди не давали їй спокою. Дівчина кожною клітиною відчувала на собі його пекучий, пронизливий погляд. 

Не смій на нього дивитися, -- наказувала собі подумки, зосередившись на моніторі свого гаджета. Їй нестерпно хотілося торкнутися шиї й розстебнути хоча б один гудзик своєї білосніжної сорочки. 

Їхні погляди зустрілися і Кіра відчула, що стоїть на вершині вулкана, який топить її у своїй лаві. Ще мить і вона просто задихнеться. 

Швидше б це сталося. Можливо так її муки нарешті закінчаться і вона відчує полегшення. 

-- Молодець, Кіро. Відмінна робота.

В конференц-залі пролунали гучні оплески.  Кіра відчула себе не професіоналом, а куском м'яса у зграї голодних вовків, оскільки була єдиною жінкою на цьому зібранні багатих та впливових людожерів. 

І Марко не зводить з неї очей, хоча вони чітко обговорили межі дозволеного. Саме він наполіг на тому, щоб ніколи не змішувати секс та роботу. А може він просто здогадався, що саме коїться в її голові? 

Від цієї думки у Кіри мороз пішов шкірою. Абаєв ніяк не може здогадатися про її істинні почуття до нього, бо вона жодного разу не показала, що відчуває  набагато більше ніж би їй цього хотілося. 

-- Думаю не все так просто, Кіро.  Ви провели чудову роботу, але особисто я не впевнений, що потрібно провести голосування вже сьогодні.  Особисто мені потрібно ще трохи часу для повного ознайомлення з компанією Temabit.  Думаю нам варто детальніше вивчити усі можливі ризики, тому буде доречно якщо ми перенесемо голосування на інший день. 

-- У чому справа, Максиме?  У тебе є сумніви? -- Запитав Марко. 

-- Ні, просто завжди  люблю бути упевненим на усі 99.9 відсотків, 99, 8 мене ніколи не влаштовують, -- хитро посміхнувся Максим. -- Не думаю, що додаткова перевірка зашкодить нашій компанії.

Кіра не розуміла у чому справа, але запитувати не стала. Вона виконала свою частину роботи, а рішення за ними. Хоча можливо їй варто було наполягти й попросити у Максима пояснень, адже як не крути під сумнівом була саме її робота, як головного менеджера компанії. 

-- Дякую за увагу, джентльмени й сподіваюся, що ви не будете зволікати з купівлею цієї компанії. Умови надто вигідні для нас, -- додала Кіра й зібравши усе своє знаряддя зі столу вийшла з конференц-зали. 

Зайшовши до свого кабінету вона глянула на годинник й зрозуміла, що вже давно настав час пообідати і якщо вона не зробить цього зараз, то до вечора залишиться голодною, а це неприпустимо. За останній місяць вона й так схудла на цілих два кілограми. 

Залишивши двері свого кабінету відчиненими Кіра побачила, як Марко розмовляє зі своєю секретаркою Мартою. Кіра здогадувалася, що він теж збирається поїхати з компанії, тому просто дає підлеглій вказівки. 

Жінка зраділа тому, що він обернений до неї спиною й не бачить, як вона здалеку розглядає його фігуру, якій може позаздрити будь-який чоловік планети.

 Свою увагу Кіра зосередила на широких плечах, на яких темно синій костюм сидів краще ніж на моделі. У свої тридцять три роки Марко Абаєв був яскравим прикладом чоловічої краси. Густе темне волосся завжди ідеально зачесане. Одного разу Кіра дозволила собі слабкість відчути його на дотик і воно здалося їй ніжнішим за шовк. Тоді помітивши у нього кілька сивих волосин вона пожартувала, що великому босу пора змінити стиль життя, таким чином натякнувши на серйозні стосунки. 

Саме в той момент вона навчилася розуміти Марко без слів. Погляд його медових очей був красномовнішим за тисячі слів. Він пояснив їй, що між ними ніколи не буде нічого серйозного. Робота, секс задоволення тільки за встановленим графіком. Марко тонко беріг свої особисті кордони й ніколи не дозволяв Кірі дізнатися про себе більше ніж було доступно у його досьє. 

Іноді сидячим вечорами у своїй квартирі без діла Кіра замислювалася про те чи має він родину, звідки походить його коріння. Фантазуючи вона приписувала йому італійський темперамент, адже він теж дуже красивий, непохитний та гарячий чоловік. 

Ну от знову варто їй подумати про нього і серце вистрибує з грудей. Здається Кіра ніколи не навчиться справлятися зі своїми емоціями. 

-- Досить, Кіро. Це вже переходить усі межі. Ти не можеш витріщатися на нього посеред білого дня, -- наказала собі дівчина й різким рухом поправила волосся, що вибилося з пучка. 

Взявши свою сумочку вона вийшла з кабінету й збиралася непомітно пройти повз Марко до ліфта, але він помітив її дуже швидко, ніби підглядав за нею боковим зором. 

-- Кіро, у мене до вас є кілька запитань. Чи не могли б ви пройти до мого кабінету? -- холодно запитав Марко, вказавши рукою на двері. -- Сподіваюся ви все зрозуміли, Марто?

-- Звісно, Марко. До кінця робочого дня звіт лежатиме на вашому столі. 

Стоячи поряд Кіра не змогла вловити настрій Марко. Насправді у неї це рідко виходило, а якщо бути чесною  з собою, то ніколи. Щоб зрозуміти людину потрібно побачити її емоції, а у Марко Абаєва їх немає. 

***